Відмінно відпочивши, вдосталь накупавшись-напіравшись, настав часвиїжджати з Болгарії".
10 днів пролетіли швидко, але насичено.
До 10-го дня погода почала псуватися, один день виділили на шопінгу Бургасі.
Естесна, коли негода — багато туристів їдуть шопитися, томуприпаркуватися біля Бургас Галереї вдалося не відразу... Хотів би впідземний паркінг — та висота машини не дозволяє. Йшла злива зсильним вітром, і таке обіцялося на найближчі 3-4 дні.
Так забіг планувався не довгий, виїхали близько 12 дня.
Планували надвечір приїхати до Куртя -де-Арджес.
Однак пробки внесли свої корективи.
Спочатку в Бургасі, потім на узбережжі, біля Сонячного Берега.
на кордоні були десятими в черзі, 40 хвилин - і ми в Румунії.
На найближчій заправці купуємо рівіньєтку, але т.К. Заправкамаленька і невідома - вирішую заправитися пізніше на брендовій.
По селах ми вже наїздилися, тому стрибаємо на автобан - і вперед наБухарест.
Автобан там дуже навіть нічого, навіть його безкоштовначастина.
Одне "але" - заправок не видно. Лампочка вже спалахнула, починаємонервувати.
Заправок все ще немає. Розуміємо, що в разі чого є SOS-телефоничерез кожні пару км, але ганьбитися і викликати евакуатор зовсім нехотілося. Тому з'їжджаємо з автобана ан Чорна Воде, і шукаємозаправку. Maps.me мабуть використовує старі карти, багатьохзаправок не показує. Знаходимо газову, питаю у місцевих де залитисьдизелем. Вони розумію лише слово "дизель", намагаються мені щосьпояснити, але безуспішно. Румунська мова не схожа ні на російську, ні на українську, ні на англійську. На жестах пояснили, що можувзяти одного з них підвезти до міста (ми були на околиці), вінпокаже заправку. Так і вчинили. Заливався на якійсь маленькій АЗС, але начебто з паливом все ок, мотор не обурювався. Заодноповечеряли у піцерії. Місце не туристичне, тому меню нарумунському, нічерта не зрозуміло. Дякую вай-фаю тагугл-транслейту.
До речі, кілометрів через 10 після Чорна Воде стали траплятисявеликі заправки))))
Таким чином втрачено часу:2 затори в Болгарії, кордон 40 хвилин (замість очікуваних 10), пошуки заправки, вечеря.
Вже затемно повертаємось на автобан, починається дощ, а у нас щебагато км до кінцевої точки.
близько 23 проїжджаємо Бухарест наскрізь (жодних окружних, тамвічна пробка).
Виїжджаємо на ще один автобан А1 до Пітешті.
По дорозі починаємо поглядати на житло щоб заночувати, але якесьвоно все не те.
Вирішую тягнути до Курті, і там ночувати. Екіпаж вже давно спить, лише іноді крізь сон просить скоріше знайти хоч якийсь готель.близько 01:30 запитав у поліцейського на дорозі щодо готелів - тойна пальцях пояснив що тут готелів мало, а от у Курті багато. Ок, нивапрос, ще 40 км - і ми в Курті.
> поспати вдалося мало, о 10-й дають сніданок.
Ранок у Курті-де-Арджес, дощ.
Шукаємо у тирнеті пам'ятки. Знайшли гарний монастир, стародавніцеркви, невелику греблю та ГЕС. Але все одно якось нудно.
Знайшли чудовий ресторан, x дуже гуманними цінами та кінськимипорціями restaurantuldomnesc.ro/galerie-foto/.
Замовили по порції на обличчя, не змогли стільки з'їсти, довелосязабирати з собою.
У меню ресторану побачили найближчі природні пам'ятки, зрозуміли, що ми дуже правильно вибрали маршрут:попереду на нас чекала гребля, Трансфагараш, озеро Балеа, озеро Біказ.
> закупилися в маркеті, і поїхали у бік Трансфагараша.
По дорозі потрапили на місцевий фестиваль, подивилися їх пісні татанці, побачили у продажу аналог чеського трдельника (це недрукарська помилка, так називається трубочка з тіста, приготовленана вугіллі та посипана горіхами або ще чим).
Цікаво було на ринку спілкуватися. Т.К. Це було невелике село, англійської там майже ніхто не знав. Але дуже хотілося купити сируна кшталт нашого карпатського буца (приготований у коров'ячомушлунку, з нього і продається). За допомогою гугл-транслейту я змігпоставити питання щодо зберігання сиру…
Це все добре, але я не зміг зрозуміти відповідь!
Загалом таки змогли пояснити, що сир може зберігатися рік безхолодильника.
Того ж вечора трохи проїхалися у бік греблі, сказати що ми офігелівід гір — це нічого не сказати.
Ми бачили Крим, ми чимало покаталися Карпатами (прикарпаття/Закарпаття України), але таких гір ми ще не бачили.Навряд чи якась фотографія зможе передати цю грандіозність, красу, ці високі вершини та глибокі ущелини, водоспади та річки. Мало хтозможе описати все це словами, це треба тільки бачити на власніочі.
От для затравки невелике відео з греблі:
для початку проїхали кілометрів 5, і повернулися готуватися доголовної поїздки нашої відпустки – поїздки через Трансфагараш.
Коментарі
Поки немає коментарів — будьте першим.