Автомобіль отримав комфортабельний для свого класу несучий чотири-, п'ятимісний кузов, дуже міцний і зручний у ремонті. Загалом це бувавтомобіль, конкурентоспроможний на європейському ринку. Довжина "москвича-402" становила 4055 мм (на 200 мм більше, ніж у йогопопередника), ширина- 1540 мм, висота - 1560 мм; база - 2370 мм; колія передніх та задніх коліс – 1 220 мм. Машина оснащуваласьнижньоклапанним чотирициліндровим (1220 см3, 35 к. С. При 4200об/хв) двигуном, триступінчастою коробкою передач з важелемперемикання на кермі, колесами з шинами розміром 5, 60-15", комплектувалася радіоприймачем як серійне обладнання. Переднісидіння розкладалися для ночівлі в ліжко, а багажник відрізнявсявельми великим для машин малого класу об'ємом -0, 34 м3, спорядженамаса не перевищувала 980 кг, і машина розвивала найбільшу швидкість105 км/год, набирала швидкість 80 км/год. За .28, 5 с, а дистанцію1000 м зі стартом з місця долала за 52 с. Іншими словами, "москвич-402" з 35-сильним двигуном швидкісним показникам виявивсярівноцінним "перемозі", він був більш економічним, витрачаючиблизько 9 л бензину А-72 на 100 км шляху. Нашій країні модифікаціїз п'ятидверним кузовом універсал - "москвича-423" При складенихзадніх сидіннях в ньому можна було перевозити 250 кг вантажу. Цямодифікація стала трохи важчою за базову модель (1015 кг), трохивище (1600 мм). Універсал, у свою чергу, став основою длятридверного фургона "москвич-430" вантажопідйомністю 250 кг, випускякого почався в 1958 р.
Початкові плани освоїти для моделі "402" повністю новийверхньоклапанний двигун з алюмінієвим блоком циліндрів танапівсферичною камерою згоряння не змогли реалізуватися через браккоштів та відсутність можливості замовити необхідне технологічнеобладнання. Тут доречно нагадати, що закупівлі його за кордономтоді були рідкісні і дуже скромні -автомобілебудівникам доводилосяорієнтуватися виключно на продукцію вітчизняного верстатобудування.Група заводських інженерів (і. І. Окуньов, І. А. Гладилін, Я. В.Гарячий) тому поставила перед собою завдання, не змінюючиоброблюваних баз і наявного верстатного парку, переконструюватинижньоклапанний двигун "москвич-402" у верхньоклапанний залюмінієвою головкою циліндрів. Його робочий обсяг вони збільшилина 11%, а потужність завдяки більш вигідній формі камери згоряннязросла на 30%. Новий двигун (1358 см ', 45 к. С. При 4500 об/хв)суттєво покращив динамічні показники автомобіля, який з травня 1958р. Отримав індекс "407", а універсал на його базі - відповідно"423Н".
"москвич-407" з грудня почав оснащуватися новою чотириступінчастоюкоробкою передач із синхронізаторами на трьох вищих щаблях іважелем перемикання на кермі. З переходом на новий двигунпередавальне число головної передачі було зменшено з 5, 14 до 4, 71, потім з квітня 1961 машину стали оснащувати гіпоїдним заднім мостомз передавальним числом 4, 55, а з січня 1960 на "москвичі-407з'явилися безкамерні шини. Споряджена маса зросла до 990 кг уседана і до 1030 кг універсала. І як результат усіх удосконалень —з 1960 р. Нове облицювання радіатора. Всі нововведення далиможливість автомобілю розвивати швидкість до 1 15 км/год. Розгін змісця до 80 км/год займав 18 с (при триступінчастій коробціпередач-24 с), до 100 км/год - 36 с, а 1000-метровий ділянку зістартом з місця "москвич-407" долав за 43 с. Середня експлуатаційнавитрата палива (бензин А-72) лежала в межах 8-10 л/100 км. Що він устандартному обладнанні окрім радіоприймача комплектувавсягодинником і мав двоколірне забарвлення кузова (першим середвітчизняних моделей). Тому автомобіль користувався непоганимпопитом за кордоном, особливо в країнах з важкими дорожніми умовами (фінляндія, Норвегія, Бельгія, Греція), і, наприклад, 1959 р.третина загального випуску цих машин експортувалася.
Роботи за новою моделлю "408" почалися в 1959 р. Вони торкалисякузова, який мав стати повністю новим як за конструкцією, так і зоформлення (дизайнер — Б. С. Іванов).Зміни зазнав двигун (новівпускний колектор та двокамерний карбюратор), привід перемиканняпередач, підвіска передніх коліс, гальма (вони отримали автоматичнерегулювання). Крім того, для "москвича-408" було передбаченогенератор змінного струму та 13-дюймові колеса з шинами розміром6, 00-1 3".
З грудня 1962 р по липень 1965 р. Йшло виготовлення перехіднихмоделей: "москви-ча-403" з кузовом седан, а в 1963-1967 рр.. "москвича-424" з кузовом універсал, "моск-віча-432" з кузовомфургон.
Вони зберегли зовнішній вигляд моделі "407", але оснащувалисяновими вузлами шасі "москвича-408". Споряджена маса першої - 980кг, другий-1030 кг. На експорт поставлялися "москвичі-403ІЕ" здодатковим декоративним орнаментом на боковині кузова. Випускмоделі "408" розпочався лише у вересні 1964 р. Вона отримала гарнийприйом серед споживачів, у тому Двокамерний карбюратор іавтоматичне регулювання гальм, вдале дизайнерське рішення кузова іпедалі підвісного типу, більш безпечний капот двигуна з переднімипетлями, чотирифарна система головного освітлення, а такожзбільшений (до 0, 372 м). Вибороли "москвичу-408" чимало гарячихприхильників. Це відбилося на експорті:в 1968 р. 55% річноговипуску МЗМА продавалося за кордоном. Проте потужність двигуна вжев цей час виявилася недостатньою, виникла потреба в широкомуасортименті елементів., що забезпечують активну та пасивнубезпеку. Нарешті, салон машини вже не відповідав тодішнімстандартам комфорту, особливо відчувалася мала внутрішня ширинасалону та низька ефективність обігрівача. Збільшена довжина (4090мм); ширина (1550 мм), база (2400 мм) і колія коліс (1237 і 1227мм), на жаль, не зробили "москвич-408" суттєво просторішим імісткішим за свого попередника, хоча споряджена маса зменшилася до983 кг. Нововведення в двигуні при постійному робочому обсязідозволили підняти його потужність до 50 л, с. При 4750 об/хв. Шинирозміром 6, 00-1 3" сприяли зниженню висоти автомобіля до 1480 мм ізменшенню моменту інерції мас трансмісії, що обертаються. Якнаслідок, цілком закономірно, що найбільша швидкість збільшилася до120 км/год, час розгону до 80 км/год і 100 км/год зменшиласявідповідно до 17, 2 і 29 с- Експлуатаційна витрата палива залишилася8- 10 л/100 км. Поряд з базовою моделлю "408", що мала чотирьох-п'ятимісний чотиридверний кузов седан, з 1967 р. Розпочато випускуніверсала "москвич-426" та фургону "москвич-433".Було такожпобудовано (1964 р.) два досвідчені зразки "москвич-турист" звідкритим дводверним кузовом типу 2-)-2. Машини комплектувалисяжорстким знімним верхом. "москвич-турист" відрізнявся від моделі"408" наявністю Х-подібної поперечки, привареної до днища (длязбільшення його жорсткості на кручення) та системою упорскуванняпалива ЦНІТА з електронним керуванням (на одному екземплярі).Автомобіль вийшов нижче за серійний (1367 мм) і трохи легший (962кг). Серійно ця машина не виготовлялася. "москвич-408" випускавсядовго, аж до грудня 1975 р., і багаторазово модернізувався:в 1969р. Став комплектуватися прямокутними фарами, трохи пізніше -роздільними передніми сидіннями та підлоговим важелем перемиканняпередач. Одна з машин цієї моделі, що зійшла з конвеєра навесні1967 р., стала мільйонним "москвичем".
Але автомобіль катастрофічно застарів. І з 1967 р. Розпочалосявиробництво нового двигуна моделі "412". Його конструктор І. І.Окунєв розробив сучасний силовий агрегат з алюмінієвим блокомциліндрів, що мав гільзи "мокрого" типу, повноопорний колінчастийвал, алюмінієву головку циліндрів з напівсферичними камерамизгоряння. Верхній (у голівці циліндрів) розподільний вал наводивсяланцюгом. При робочому обсязі 1478 см двигун розвивав потужність 75л. С. При 5800 об/хв. Забезпечений ним автомобіль - він ставназиватися "москвич-412" - міг досягати найбільшої швидкості 140км/год, набирав швидкість 100 км/год за 18, 8 с, проходив 1000 м зістартом з місця за 37 с і витрачав у середньому близько 10 лбензину АІ-93 на 100 км колії. Споряджена маса "москвича-412"склала 1045 кг. Новий двигун потребував зчеплення, здатногопередавати помітно зрослий крутний момент. За англійською ліцензієюзавод (з 1968 р. Він став називатися Автомобільний завод іменіЛенінського комсомолу - АЗЛК) почав першим у галузі випускатизчеплення з діафрагмовою пружиною. Були також придбані ліцензії нагальмівне обладнання. Поліпшенню динамічних якостей значною міроюсприяла нова коробка передач із зміненими передавальними числами, синхронізаторами на всіх чотирьох передачах та підлоговим важелемперемикання. "москвич-412" удосконалювався рік у рік, і з 1969 р.поряд з новою коробкою передач завод став комплектувати цю модельгідровакуумним підсилювачем у приводі гальм, роздільними переднімисидіннями і, що найголовніше, першим серед підприємств розпочавшироке впровадження елементів безпеки. Серед них - травмобезпечнателескопічна рульова колонка, м'яка обшивка панелі приладів істійок лобового скла, дзеркало заднього виду з режимами "ніч-день", травмобезпечні внутрішні ручки дверей, підлокітники, а також новізадні ліхтарі, фартухи задніх коліс, більш досконалі шини розміром6, 45-13". Гальм.
Збільшений наприкінці 60-х рр. Попит на легкові автомобілі не мігбути задоволений зусиллями тільки ЗАЗу та АЗЛК.Для збільшення їхвипуску довелося залучити підприємства оборонної та авіаційноїпромисловості.Так, в Іжевську був побудований в рамках виробничогооб'єднання "іжмаш" автомобільний завод, який з 1967 р. Приступив довиготовлення "москвичів-412" з технічної документації АЗЛК.
<
Іжевський механічний завод отримав завдання постачати "іжмашу"задні мости, одне з підприємств Пермі - передні мости, ресори, деталі рульового управління, а завод у Воткінську - радіатори.двигунами моделі "412", а Омський моторобудівний завод-коробкамипередач. Паралельно з автовиробництвом "іжмаша" будувався новийАЗЛК. Обидва використовували для збирання автомобілів технологію "рено", і кожен був розрахований на річну продуктивність 200 тис.машин.
Коментарі1
Цікаво цю писанину скопіювану ктонить читав тут?