Заздалегідь готель не бронював, розрахунок був на те, що в'їду вПольщу і там коли втомлюся, підшукуватимемо ночівлю. Протягнув яблизько 120 км, після чого зрозумів, що можна і далі їхати, алекраще зупинитися. До того моменту я вже дістався містечка Ланьцут уньому ж і знайшли апартаменти дня ночівлі.
Вранці прокинулися і виїхали на дорогу А4, яка тягнеться по всьомупівдні Польщі з платними та безкоштовними ділянками. Однією зосновних цілей було побачити могилу прадіда у польському містіЖагань, бо цілий день пішов на дорогу туди. Періодично зупинялисяз'їжджаючи на заправки для того щоб перекусити і трохи відпочити, попутно користуючись Wi-Fi на заправках підшукали апартаменти дляночівлі поблизу Жаганя і зробили їх бронь. Годин прибули довійськового кладовища, навпроти нього був магазин ритуальнихпослуг, що вже закривається, в якому я купив лампадку, адже вдомаце зробити забув. Військових цвинтарів у цьому місті два, і менінапевно пощастило з першого разу потрапити на потрібний меніцвинтар. Знайшовши могилу, встановив біля неї привезену з собоюзаламіновану фотографію, запалив лампадку.
Навігатор привів мене до якогось фермерського господарства, дестояли сівалки, трактори, культиватори. Тут уже стало не до сміху, Інтернету щоб завантажити гугл карти немає, де знайти Wi-Fi теж незрозуміло, адже на годиннику 21:20. Подивившись на карту повернувсяназад і звернув на доріжку, яка в навігаторі зображена пунктиром, іми потрапили до замку, натурального замку. Виявилося, щоапартаменти були заброньовані в замку. Але одразу мені тудипотрапити не вдалося, коли зателефонував у двері господиня їївідчинила, а її дрібний песіль не розгубившись спробував менезжерти, але з собаками у мене розмова коротка:— Ти песель? —Гав!
— Do widzenia, я побіг, wszystko dobrze.
Ну боюся я собак товариші, а вони мене судячи з усього немає. Післяневеликої пробіжки по вечірній території замку я добіг догосподині, яка зловила песеля за нашийник і закинула його в якусьшафу в замку, де він продовжував мені загрожувати фізичноюрозправою люто гавкаючи. Після розрахунку мене повели доапартаментів, я так зрозумів, що раніше це були якісь склади призамку, зараз же номери для гостей, з душем, лазнею старовиннимзапахом. Вранці трохи погуляли територією, як же там красиво, алечас не стоїть на місці і ми поїхали до Вроцлава. Годин висунулися втой самий Ланьцут де були заброньовані ще одні апартаменти.
До нашого розчарування будинку була забута флешка з музикою, тому вдорозі перебивались польським радіо, на якому виявлялося більшебалаканини ніж музики і тут автобус з відкритим Wi-Fi, як бальзамна душу, адже з'явилася можливість слухати музику з ютубу.
За автобусом я проїхав більше 100 км. В одну чергу, а я зовсім віншу. Музика закінчилася і розпочалася монотонна дорога. Після 21дісталися Ланьцута і завалилися спати. Вранці пішли гулятимістечком, після прогулянки поїхали до м. Ярослава, звідки потімпоїхали у бік кордону. Кордон назад пролетів хвилин за 10, і ми вУкраїні. Далі заїхали по дорозі до Львова і поїхали з лайкоюдодому, з лайкою тому що на дорозі повним-повнісінько«автомобільних аутистів» кожен другий моральний виродок йшов наобгін у лобову зустрічку, що в них у голові боюся уявити, аледивитися на цих дегенератів страшно, вони не тільки себевідправлять на той світ, а й інших за собою потягнуть, на жаль, така реальність українських доріг. Але це все лірика. Сама подорожвийшла за 2200 км, машину перед виїздом не готував жодним чином, просто сів і поїхав і я казково радий тому, що машина не принесласюрпризів у дорозі. Витрата вийшла в середньому 8л. На сотку пришвидкостях 70-120 км/год.
Ось така моя перша поїздка за кордон. Навесні розраховую рвонути доРумунії, Sanya36 Поїдемо ж?
"після невеликої пробіжки по вечірній території замку я добіг догосподині, яка зловила песеля за нашийник і закинула його в якусьшафу в замку, де він продовжував мені загрожувати фізичноюрозправою люто гавкаючи. Після розрахунку мене повели доапартаментів, я так зрозумів, що раніше це були якісь склади призамку, зараз же номери для гостей, з душем, лазнею старовиннимзапахом. Вранці трохи погуляли територією, як же там красиво, алечас не стоїть на місці і ми поїхали до Вроцлава. Годин висунулися втой самий Ланьцут де були заброньовані ще одні апартаменти.
До нашого розчарування будинку була забута флешка з музикою, тому вдорозі перебивались польським радіо, на якому виявлялося більшебалаканини ніж музики і тут автобус з відкритим Wi-Fi, як бальзамна душу, адже з'явилася можливість слухати музику з ютубу.
За автобусом я проїхав більше 100 км. В одну чергу, а я зовсім віншу. Музика закінчилася і розпочалася монотонна дорога. Після 21дісталися Ланьцута і завалилися спати. Вранці пішли гулятимістечком, після прогулянки поїхали до м. Ярослава, звідки потімпоїхали у бік кордону. Кордон назад пролетів хвилин за 10, і ми вУкраїні. Далі заїхали по дорозі до Львова і поїхали з лайкоюдодому, з лайкою тому що на дорозі повним-повнісінько«автомобільних аутистів» кожен другий моральний виродок йшов наобгін у лобову зустрічку, що в них у голові боюся уявити, аледивитися на цих дегенератів страшно, вони не тільки себевідправлять на той світ, а й інших за собою потягнуть, на жаль, така реальність українських доріг. Але це все лірика. Сама подорожвийшла за 2200 км, машину перед виїздом не готував жодним чином, просто сів і поїхав і я казково радий тому, що машина не принесласюрпризів у дорозі. Витрата вийшла в середньому 8л. На сотку пришвидкостях 70-120 км/год.
Ось така моя перша поїздка за кордон. Навесні розраховую рвонути доРумунії, Sanya36 Поїдемо ж?
"після невеликої пробіжки по вечірній території замку я добіг догосподині, яка зловила песеля за нашийник і закинула його в якусьшафу в замку, де він продовжував мені загрожувати фізичноюрозправою люто гавкаючи. Після розрахунку мене повели доапартаментів, я так зрозумів, що раніше це були якісь склади призамку, зараз же номери для гостей, з душем, лазнею старовиннимзапахом. Вранці трохи погуляли територією, як же там красиво, алечас не стоїть на місці і ми поїхали до Вроцлава. Годин висунулися втой самий Ланьцут де були заброньовані ще одні апартаменти.
До нашого розчарування будинку була забута флешка з музикою, тому вдорозі перебивались польським радіо, на якому виявлялося більшебалаканини ніж музики і тут автобус з відкритим Wi-Fi, як бальзамна душу, адже з'явилася можливість слухати музику з ютубу.
За автобусом я проїхав більше 100 км. В одну чергу, а я зовсім віншу. Музика закінчилася і розпочалася монотонна дорога. Після 21дісталися Ланьцута і завалилися спати. Вранці пішли гулятимістечком, після прогулянки поїхали до м. Ярослава, звідки потімпоїхали у бік кордону. Кордон назад пролетів хвилин за 10, і ми вУкраїні. Далі заїхали по дорозі до Львова і поїхали з лайкоюдодому, з лайкою тому що на дорозі повним-повнісінько«автомобільних аутистів» кожен другий моральний виродок йшов наобгін у лобову зустрічку, що в них у голові боюся уявити, аледивитися на цих дегенератів страшно, вони не тільки себевідправлять на той світ, а й інших за собою потягнуть, на жаль, така реальність українських доріг. Але це все лірика. Сама подорожвийшла за 2200 км, машину перед виїздом не готував жодним чином, просто сів і поїхав і я казково радий тому, що машина не принесласюрпризів у дорозі. Витрата вийшла в середньому 8л. На сотку пришвидкостях 70-120 км/год.
Ось така моя перша поїздка за кордон. Навесні розраховую рвонути доРумунії, Sanya36 Поїдемо ж?
"на якому виявлялося більше балаканини ніж музики і тут автобус звідкритим Wi-Fi, як бальзам на душу, адже з'явилася можливістьслухати музику з ютуба. За автобусом я проїхав більше 100 км, апотім нас поділила платна ділянка дороги, автобус в одну чергу, а язовсім в іншу. Музика закінчилася і розпочалася монотонна дорога.Після 21 дісталися Ланьцута і завалилися спати. Вранці пішли гулятимістечком, після прогулянки поїхали до м. Ярослава, звідки потімпоїхали у бік кордону. Кордон назад пролетів хвилин за 10, і ми вУкраїні. Далі заїхали по дорозі до Львова і поїхали з лайкоюдодому, з лайкою тому що на дорозі повним-повнісінько«автомобільних аутистів» кожен другий моральний виродок йшов наобгін у лобову зустрічку, що в них у голові боюся уявити, аледивитися на цих дегенератів страшно, вони не тільки себевідправлять на той світ, а й інших за собою потягнуть, на жаль, така реальність українських доріг. Але це все лірика. Сама подорожвийшла за 2200 км, машину перед виїздом не готував жодним чином, просто сів і поїхав і я казково радий тому, що машина не принесласюрпризів у дорозі. Витрата вийшла в середньому 8л. На сотку пришвидкостях 70-120 км/год.
Ось така моя перша поїздка за кордон. Навесні розраховую рвонути доРумунії, Sanya36 Поїдемо ж?
"на якому виявлялося більше балаканини ніж музики і тут автобус звідкритим Wi-Fi, як бальзам на душу, адже з'явилася можливістьслухати музику з ютуба. За автобусом я проїхав більше 100 км, апотім нас поділила платна ділянка дороги, автобус в одну чергу, а язовсім в іншу. Музика закінчилася і розпочалася монотонна дорога.Після 21 дісталися Ланьцута і завалилися спати. Вранці пішли гулятимістечком, після прогулянки поїхали до м. Ярослава, звідки потімпоїхали у бік кордону. Кордон назад пролетів хвилин за 10, і ми вУкраїні. Далі заїхали по дорозі до Львова і поїхали з лайкоюдодому, з лайкою тому що на дорозі повним-повнісінько«автомобільних аутистів» кожен другий моральний виродок йшов наобгін у лобову зустрічку, що в них у голові боюся уявити, аледивитися на цих дегенератів страшно, вони не тільки себевідправлять на той світ, а й інших за собою потягнуть, на жаль, така реальність українських доріг. Але це все лірика. Сама подорожвийшла за 2200 км, машину перед виїздом не готував жодним чином, просто сів і поїхав і я казково радий тому, що машина не принесласюрпризів у дорозі. Витрата вийшла в середньому 8л. На сотку пришвидкостях 70-120 км/год.
Ось така моя перша поїздка за кордон. Навесні розраховую рвонути доРумунії, Sanya36 Поїдемо ж?
Коментарі20
Здорово!
А мені понравилось їхати по Польщі та Німеччині. Там менше дивував чим у нас, але часто траплялися наші упирки там... Дороги з нашими не зрівняти, але були деякі місця через села де схожа як у нас)
Та мені теж там понравилось, культура водіння інша, їздити спокійніше ніж наші. А повернувся до України і здрасти хаос.
живуть люди)))
Ти про що?)
про твою поїздку до Польщі!
А що тут такого?) Я ж не в арктику поїхав. За поїздку вклався в +/- 350 $
так жартую я так, смітий Андрій)))
Все нормально) я просто не зовсім жарт зрозумів значить)
приємних вихідних!
Хто знає, чи можуть бути проблеми з перетином грнаниці, якщо машина оформлена на дівоче дружини?
Тут я нічого не скажу, може хтось із читачів відповість. Мені простіше машина моя і на мене оформлена.
У нас теж своя, просто купили коли ще дружина була на іншому прізвищі. У мрео йти зовсім не полювання, вирішили що переоформляти будемо тільки перед продажем, так як похід у цей дурдом (мрео) відбирає купу нервів. Може з читачів хтось в курсі?
краще переоформити. зараз у сервісних центрах даї ця процедура займає менше години
Вже переоформили. Реально зайняло менше години, без експертиз і геморою. Я в шоці, що зробили з державою-)
У мене також діда в Польщі поховано. Щоб че не говорив, а безвізовий режим у шенген це тема.
Мій прадід був убитий взимку 1944 р. в Чехії, останки були підняті і перепоховані на військовому цвинтарі в Польщі. Про місце знаходження могили та її номер дізналася двоюрідна сестра через Червоний хрест. Безвіз це казка, куди захотів туди поїхав.
Класна поїздка! У Польщі є хвиля на радіо RMF FM, так на цій хвилі норм музика! В основному класна зарубіжка! І з автобусом правильно зробив, але це якийсь дивний автобус був) зазвичай вони менше 120 не їздять)
Водій був п'яний. 😁
Полюбе)