Ялинки Wunder Baum

У далекому 1995 році, мій батько пригнав собі з Німеччини першуіномарку - ауді 100 "сигара". Саме в ній я вперше побачив цючудову, жовтеньку ялинку) Звичайно, ніхто, і ніколи не бачив такихдивовижних штук. Через пару років, батько знову поїхав за машиною, і вже привіз з собою купу цих чудових дерев.Напевно з того часу умене з'явилася любов до цих дерев.Яскраві, прикольні, зі стійким, ненав'язливим запахом, не дорогі.Запаси добігли кінця, тому зновугарт на рік вперед) До речі, перший раз замовляв (у нас у містінемає таких), довелося брати оптом, дещо залишив собі, а рештавиставив на прилавок у себе на роботі, в магазині, і вирішивпродати інші.Дивно, але люди охоче стали купувати, особливостаршого покоління. І такі: "оооооооо, ялинка! Я Такі в Німеччинібачив/купував! А я з машиною привозив таку! І починають розповідативсілякі історії, потім купують ялинку". Є такі, що постійноприходять до мене просто за ялинкою) Запам'ятався одинмужичок:забіг, швидко скупився, і бігом на вихід (поспішав кудись), потім різко дає задній хід, підходить, і починає уважно дивитися навітрину. Питає:- А це у вас ялинки, ті самі, "як з Німеччини"? Відповідаю:— Так, мабуть, вони самі. Чоловік примружився, і знову:—І запах у неї справжній, ванільний, як той ще? — ТАК.)))) Теперпостійно беру із запасом, і трохи продаю) Загалом усім добра, і поялинці! )