Подорож до Європи ч.3

Продовжуємо подорож по "малій" Європі. При відвідуванні містаБудва, натрапили на українських дівчаток, які активно рекламувалирізні тури. Ми вибрали рафтинг річкою Тара, який проходить уканьйоні, що поступається тільки американському Рано вранці їдемона заправку, де нас забирає автобус, їдемо до бази тією ж дорогою, що їхали сюди-дорозі 56 тунелів, привезли нас на базу і нагодувалиобідом, база знаходиться на кордоні Боснії та Чорногорії.
< /
кордон Боснії та Чорногорії
Потім переодягли нас і повезли на джипах та мікроавтобусах вгору порічці.
Потім розбили екіпажі і посадили в човни.У кожному човні 8чоловік+кермовий-капітан з місцевих.Словами описати кайф, якийвідчуваєш досить складно-все дуже здорово, але при цьомубезпечно.Навіть моїй дружині, яка не любить екстриму дужесподобалося.Краса теж невимовна Вода в гірській річці холодна, алепри цьому не мерзнеш, напевно тому, що адреналін хльосе через край.Десь наполовину шляху був привал у мальовничому місці.

Інструктори відразу почали продавати пиво і напої по 2 євро забанку, що досить недешево. Всього сплав тривав 2 години ізакінчився на тій же базі, де нас годували обідом. Нагодували насще вечерею, посадили в автобус і відвезли на заправку, де мизалишили Корандікю. Зайняло весь цілий день і обійшлося 65 євро ізчкловека. Це саме той відпочинок, який коштує цих грошей.
По дорозі екскурсовод розповів, що є не лише гірська Чорногорія, ай 12 км пляжів із чорним, вулканічним піском. По карті миподивилися, що поруч знаходиться Албанія і вирішили посунути в тойбік. Чесно сказати пляжі враження не справили. Дуже жарко, почорному розжареному піску ходити взагалі не можливо, море дрібне ітепле. Ось він, чорний пісок ... Гори краще ... Ось така стоянка напляжі. >

Від сонця сховаються просто ніде, тому далі ми рушили до Албанії, ну просто що б відзначиться, що були. Що цікаво Чорногорськамитниця є, а Албанської ні. Пішли ми до найдавнішого містаБалкан-Шкодеру.

попили каву…
погуляли вулицями…
Пообідали в ресторані над річкою
Обід на всіх обійшовся в 33 євро
Порівняно з іншими Балканськими країнами тут досить бідувато, алелюди байдужі та чуйні. Коли я зупинився на дорозі, пригальмувавмерс і водій запитав, чи не потрібна допомога. Взагалі мерседеси вАлбанії дуже шановані, їх та дуже багато. Дороги теж нагадуютьнаші, але без ям.
У Чорногорії я вперше в житті машиною подорожував поромом.
Корандик на поромі
Їздили ми також до храму Василя Острозького. Цей храм вмурований ускелю на висоті 900 м. І дорога до нього веде досить екстремальноюДві машини з великими труднощами роз'їжджаються, а сама дорога йденад глибокою прірвою. Мабуть, закінчу цю частину і піду спати…