Задні гальма

Сьогодні мова піде про задні гальма. Читаючи стрічку я побачив, щобільшість переходить на ЗДТ, І багатьом читачам це дуже навітьподобається… Хочу вас засмутити мої дорогі любителі почитати проЗДТ я змінював барабани на барабани Почати історію думаю, слід зтого, як маленький хлопчик на ім'я Валера змінював задню гуму.Після заміни йому виліз боком допав літньої гуми. Купаючись упоглядах перехожих, але ця казка закінчилася далеко не так, якбільшість казок... Маленький Валера перегрів барабан, і коли Валерапритискав до нього нове колесо, він просто лопнув... Наступного дняпісля заміни коліс Валера поїхав дивитися, що сталося з барабаном.При знятті колеса була виявлена ​​тріщина, після проби знятибарабан руками він (бараб, не Валера) почав обсипатися як хвора насифіліс людина, Валера вирішив, що не варто його знімати, а на цейже день Валерчика почали відвідувати думки про заміну барабанів.Але де взяти гроші? У цей період у Валери йшла підготовка дозахисту Диплома магістра та Держ. Іспити. А ця справа теж вимагаєне малих коштів... І тут на допомогу Валері прийшов його другСуперсережа vebeshichka. СуперСережа поставив собі ЗДТ і віддавВалері свої барабани.
Чому червоні? Бікоз ред карз гоу фаста! Валера отримавши барабанидуже зрадів. Але барабани бажано ставити на нові колодки. Де взятигроші на нові колодки? Думав я. Вкрасти – не варіант. Требазаробити... Гроші були, бо Валера Працював з 1 грудня усі свята, атакож дні після свят. А оскільки Валера працює водієм, гроші набухло він не витрачав. Ви не уявляєте, як хочеться випити. Ні, та йне випити, а напитися… При тому так, щоб уранці своєму котупоказувати собі на рот пальцем із фразою:— «Мурзику, ти навіщо цезробив? » І тицьнути після цього туди мордою котика. На запитання, чому не напитися відповідь проста – я вам не якийсь алкоголік…Напиватися без приводу – не красиво. Все, повертаюся до темигальм.
Де взяти гроші? Адже все зароблене треба зберегти на прошивкудиплома і тп... Я згадав, що йшли новорічні свята, Різдво... Ну ітут у мене, як у мультиках, загорілася лампочка над головою. Требайти засівати та колядувати. Першою жертвою мого засіву сталазнайома сімейна пара. Вони посміялися, запросив у гості, почастували мене тортиком, а за засів дали мандаринку та банан.Свої бонуси у вигляді фруктів я гордо поклав собі в авоську. Думавйти далі засівати, але було соромно... Все-таки коли до васзаходить засівати хлопець із щетиною, ви здивовані. Чи не правда? Зцією думкою в голові я стояв і чекав на ліфт. Ліфт приїхав, і знього вибігли хлопці засівальники, приблизно по 6-10 років. Мене…Прям як Ньютона осяяло, коли йому на голову впав плід праці СтіваДжобса. Я згадав про так званих «лихих 90-х». У 90х я ходив пішкипід стіл звичайно і багато чого не пам'ятаю, але я і зараз не підусі столи пригинаюсь… У ліфт я не зайшов, вирішив трохи почекати іподивитися скільки зароблять хлопці… Я вам скажу, що хлопці зповерху заробили дуже нічого … Нот бід. Я сказав цим хлопцям, що за10% від заробітку я їх кришуватиму і проводитиму в будинки здомофонами. Хлопці одразу погодилися. По ходу справи ми розмовлялиз хлопцями, як завжди я дізнався якого вони віку ... Ну і пішласпонтанно розмова про те, як познайомилися їхні батьки. Мене дужеторкнулася історія Микити, йому 6 років. Він сказав, що його батькорозвернувся з ручником біля його мами. Після цього вони одружилися, і світ з'явився він. Говорили ми з хлопцями, паралельно хлопцізаробляли «нам гроші». Коли настав час ділитися, я тільки встигпобачити, як один із них засунув руку в кишеню за зерном і кинувмені його у вічі. Я на момент відчув себе Жан-Клодом Ван Даммом уфільмі «Кривавий спорт».
У сліпоті я тільки відчував, що мене штовхнули. Я впав і тримавсяза очі руками, відчув як з рук вирвали авоську з мандаринкою ібананчиком(((. Падли! Протерши очі я встав, а хлопців уже небуло...) Я йшов вулицею, сумував, курив цигарку, і раптом побачивкіоск Державної лотереї.У кишені у мене було лише 2 гривні.Стількиж коштує найдешевша лотерея.Я сказав про себе:- «Куди вже гірше? » ікупив.Глянувши на головний приз розміром 25000 грн. Гнатися? ), алекуди було відступати? Купив уже.Став у куточок, дістав з кишенімонетку і бігом випробовувати удачу, раптом виграю і куплю собі щеодні жиГГулі.Перший квадратик праю, а там - підковка.Другий -підковка! Азарт починає брати своє... Як ви думаєте, що було підтретім квадратиком? Ні, не вгадали.Там теж була підковка.Тут у менепочинається мандраж...Я вже уявляю як рушаю з пробуксовкою набаклажановій сімці...Підходжу в кіоск і вимагаю виграш.Мені касирдає 2 Я здивовано розумію, що 3 підковки дають виграш 2грн. Ще разграти я не став. Благо запчастини на жиГГулі не дорогі… На ці 2гривні я купив такий набір. Циліндра, гальма «нева-чемпіон», Тросручника( за порадою Микити). Трос ручника «коротиш».
Ну і настав час все це ставити на бомж-мобіль. Фото процесу - ні, так, як тепер у мене телефон елітної китайської фірми «BOGUYANG», та й усе описано в моїй улюбленій книжці про жиГГулі. Що сказати? Барабани збилися досить легко, колодкам – дупа!
Циліндри, можна було, не міняти… Єдиний гемор був у перевтулюваннітяг. Це вам не свою таргану пиписку в повію тикати... Тут всежорстко. Чого міняв? При дристі, панара билася об солдатик івидавала непристойні звуки. Тепер у тягах нові сайленти і стоятьшайби… Насамперед, звичайно, перевірив, як усе працює… Другоюсправою – поїхав будувати родину. Недалеко від мене є університет.Проїжджаючи повз нього побачив, що студота – пасеться… На пасовищібуло багато і корівок, і курочок, і на жаль півників (((. Сім'юбудувати треба, від цього нікуди не подітися… Ну, розвернувся я зручником біля цього універу, і стою)., вичікую поки одна з самокпідійде до мене з пропозицією про спарювання ... На жаль до менепідійшла тільки бабуся, і то з криками :-« Лихач, вали від сюди нахрін! » Сім'ю побудувати за допомогою ручного гальма поки невдалося, зате прогріватися тепер не треба як раліст використовуючи2 педалі однією ногою.Ось і казочці кінець, а тому, хто прочитав –ЖиГГулі, Пацани!