Спочатку це мало бути Київ-Варшава-Будапешт-Київ, але все з самогопочатку пішло не за планом Туристи-невдахи коротші :) Почалося зтого, що я забронив нам квартири в Польщі та Угорщині, доситьбагато часу провів у пошуках нормальних варіантів, думали іпередбачали їхати. — не їхати, куди їхати і т.Д..
нагадав:Через відвідування лікаря, візит у щелепно-лицьову, майжепід 2-годинне видалення та купу швів у роті — ми не можемо їхати, бо треба буде зняти шви! Шви знімати тоді коли ми повинні будемо вжебути в Польщі.
Польську квартиру чи готель (вже не пам'ятаю точно що було) яскасував, там була просто бронь.Квартиру в Будапешті скасувати невийшло, такі були умови.Вирішили з'їздити хоч у Будапешт, туди мивпритул потрапляли. Закинули барахло в машину, виїхали з міста тана Житомирській трасі, кілометрів за 50 від Києва біля коробкизнову почалися проблеми із включенням 4-ї. Дружина сильнозасмутилася майбутніми витратами. АЛЕ! Були проблеми тільки зчетвертою передачею. На перших трьох вона їхала нормально. Заперевіреною схемою зняв з мізків штекер, помилка скинулася, завів іпотулив 1100км, що залишилися, в Будапешт на 3 передачах з 4.
На 3 передачах їде цілком нормально. З мінусів ну може на літрякась більша витрата газу, але щось таке. Більше дратувало те, щона 10-річній машині з пробігом 23 тисячі підгнив вихлоп і черезтрохи завищені оберти звук був не фонтан, м'яко кажучи. Я звик досвоєрідного, але приємного звуку БМВшного двигуна. Помірні тріщинище в оригінальному вихлопі роблять звук трохи цікавішим. Алеблясти, ця історія не про Лач. Це був мабуть перший випадок, коли яскидав швидкість не через копи чи заради економії, а через звук.Від Києва до Будапешта, нагадаю, понад 1100 кілометрів.
З того, що запам'яталося з тієї дороги, було, що стало потімтрадиційним, базікання газу в таблетці при гальмуванні в Карпатах.Було стирчання за кермом під пледом з відчиненими вікнами намитниці (початок жовтня) т.К. Переднє скло тоноване. І в сміттяхклаптики тонування я розглянув, добре через бляхарів ми нормальностояли. Потім Юрко, вперше зіткнувшись із платними дорогами, заощадив 10 євро. З плюсів:я заощадив 10 євро і ми розглянули, якреально живуть угорці не в багатому Будапешті. З мінусів:300кілометрів Угорщиною ми їхали трохи більше 6 годин :) Зате реальнорозглянули))) Вони люблять маленькі дешеві Suzuki У Будапешті мижили в центрі Буди, у невеликому пентхаусі у будинку, яким сім'яволодіє понад 100 років. Старовинні сходи в будинку таксподобалися, що я аж сфотографував її :) До речі, оскільки угорськане схожа жодною мовою сусідніх країн, угорці розуміють, щознаходяться в такої собі мовної резервації. Тому добре розмовляютьанглійською. Краще за поляків, чехів, австрійців, . Принаймнізавжди коли я мав питання, я просто підходив до людей, питаванглійською і мені завжди відповідали. Принаймні так було вБудапешті. Машину після приїзду відразу загнав у двір будинку (фасад будинку виходить на вулицю, а з тильного боку вуличкапаралельна тій, що біля фасаду, задні дворики та парк.
Для пересування містом купили добові квитки на транспорт.Так булореально швидше пересуватися між локаціями, не потрібно впарюватисяз парковкою. Вона безкоштовна, що плюс... Мінус — частенько всезаставлено машинами місцевих... А ще там тунель метро проходить підДунаєм, і в метро на станціях і в тунелях LTE:Для нас на той моментсама по собі космічна технологія, а про київське метро з Еджем у2019-му році я взагалі промовчу. Побували з Кет-кафе змейнкунами))) Як нікуди і не виїжджали. Тільки вдома він один, атам їх із півдесятка. Коли ми пішли вони всі спали, а потімпрактично раптово всі вийшли виконувати свої обов'язки :) У цьому жКет-кафе були «Орел і решка». А ось у другу кафешку з ОіР, де всезавішано записками, ми не потрапили. Це був перший подібний провал, але не останній — через пекельні черги ми не потрапили вже до купизакладів. Жаль звичайно, але коли ти в цікавому місті всього 2-3дні, чекати годину-дві щоб просто сісти. Ну це надто довго.
В принципі, якби ми тарилися в маркеті в якомусь Шанхаї чи Ханої, відчуття точно були ті самі, що й у Угорщині. Мова ну ось взагаліне схожа ні на що. А ще по шляху назад нас зупинили місцеві копи :)Знак населеного пункту, за ним пологий поворот, неспішно скидаю, виходжу з повороту копи когось зупинили. Він майже одразу поїхав, його місце зайняв я. Подивилися документи, пробили номери девайсом, схожим на великий калькулятор, подихав у трубочку. Це був першийвипадок, коли за останні 15 років мені знадобився б Німецький:)
В Угорщині до речі досить дорогий газ. Коли в Києві він коштував13 гривень може, в Угорщині більше 22. Усі 4 великі американськімашини з 70-90-х років я бачив саме на газових заправках. ВУгорщині не потрібні перехідники для заправки газом.
Додому машина нас благополучно довезла. Розтин показав, що майжепомер гідротрансформатор і засрався стружкою. Освіжили бублик, тотально все відмили, наче ще пару дрібниць замінили. Через 2 дні і800 доларів машина знову готова бігати.
Коментарі
Поки немає коментарів — будьте першим.