Почати варто мабуть з моменту нашого виїзду з передмістя Венеції.ввечері, Італія з їх непереборним бажанням працювати, плюс Австріяде газ не в пошані.Хоча Австрії вже було не 500км, а близько 100.Коротше кажучи, питання до нічного переїзду вже були. Газ непроблема, німецький перехідник у мене є. У результаті від поїздкина бензині нас врятували італійці, які наробили купу кіл з безліччювиїздів і частково я з Google картою. "я під'їхав у ворота платноїдороги і цього разу перед ними з'їхати на безкоштовну дорогу вже неможна було. Вихід один - заїхати на платну дорогу і прокотитисякрасиво до першого виїзду. Заїхали і тут нам просто щастить! На ційділянці є заправка і вона повністю" функціональна.Тобто мизаправилися і нам точно вистачить палива до Німеччини.Проїзд 9кмплатною дорогою — 90 євроцентів.10 центів за кілометр.
Австрія пролетіла майже непомітно . Найближче це Інсбрук. Ближчедо Мюнхена погода почала помітно псуватися. Була ніч, до містакілометрів 50, злива. Вирішив зупинитися подрімати до ранку. Вранціпогода не покращилася — така сама злива, дорога в тумані черезмашини, що летять по ній. За пару євро, впасти на метро та покататидо музею БМВ. Тільки я кілька разів все змінював і в результатіМюнхен на понеділок і музей не працює: (це був провал звичайно.)Після Мюнхена мала бути так само не близька дорога на Варшаву, де вмене була заброньована квартира.Зайшов на Airbnb, подивився цюквартиру, її графік зайнятості і диво - вона вільна.Забронювавперед уже оплаченими 2 днями ще день, перенастроїв Гугл карту наВаршаву і в дорогу.Гуляти по Мюнхену замість музею сенсу тупо неБула справжня злива і за прогнозом це було надовго.За Мюнхеном Гуглвирішив познущатися і повів повз офіс і музей БМВ.Зате бачив надорозі поруч зі штаб-квартирою тоді ще не представлену офіційнонову вісімку.
У результаті 490 кілометрова покотушка з Венеції в Мюнхенперетворилася на 1600 кілометрову до Варшави.1100 кілометрів яподолав за близько 10. Коли відчував, що очі заплющуються простозупинявся і заплющував очі3 хвилин на 2 Це допомагає зняти бажанняспати ще на кілька годин. Ну і кава із заправок, куди ж без неї.Навіть з урахуванням сну 10 годин це результат того, що Німеччиноюя їхав у середньому 140-150, не зменшуючи. Автобани до речі, попризагальне очікування, не всі без обмежень.Німці досить самокритичніі на дорогах з невеликими дефектами вже роблять обмеження 120. Хочаза нашими мірками тут безпечно і 200 летіти можна :) У реалі ж ціобмеження і самими німцями сприймаються більше як рекомендація. Підзнак 120 дуже багато хто перевищує, причому дуже суттєво. Камер таполіції не бачив. Точніше камери були тільки для спостереження. Аще потрапив у класичну німецьку пробку на автобані. Водії бачать, що попереду стоять, гальмують і включають аварійку, щоб ззаду тежпобачили. Під'їхавши до пробки роз'їжджаються на всі боки, щоб поцентру могли проїхати копи, швидка та інші служби. Мимоволі ловишсебе на думці, що в нас би в цей простір ще в 2 ряди натулилися.Але не у Німеччині. Наприкінці пробки всі з'їжджалися в 2 смуг в 1.Теж ніякого пресування ніхто не щимиться. Усі мирно проїжджають почерзі. Заїхавши до Польщі, темп теж не зменшував. Автобан А2 тодібув безкоштовним. А буквально вчора їхав по ньому і вже відвалив 38злотих за напевно 100 з чимось кілометрів, я не засікав скількипроїхав. 33 долари. Не майже лакшері, просто підремонтована досолідного стану. Зате вона в центрі, є можливість безкоштовногопаркування (хоч і не без нюансів) і за 10 хвилин ТЦ щоб дружинанашопилася. Здивувало те, що квартира у звичайній панельці, якихповно по всьому колишньому союзу, та й по всьому світу. АЛЕ! Склянівхідні двері замість залізного гівна як у нас, скляний ліфт щобінваліди могли потрапити в цоколь, чистий не розмальований ліфт, наповерсі коридори до квартир закриті так само скляними дверима, скрізь енергозберігаюче освітлення з датчиками або вимикачами (включають світло), скрізь відштукатурені стіни, фасад такожповністю утеплений і пофарбований, в не в різнокольорових латках.Тобто це все-таки можна тримати в нормальному стані будинокпобудований ще в 70-ті! Досить просто не піз…то й не пиляти гроші ународу. Не можу ще не сказати про безкоштовне паркування білябудинку. Будинки стоять перпендикулярно до вулиці і між нимичастину простору віддано під паркування, яке безкоштовне. На самійвулиці вона платна вдень, навіщо стоять паркомати. Спостерігав увікно, як мужик запаркувався на вулиці і пішов, через хвилин 10підійшла пара інспекторів, сфотографували, квитанцію під двірник іпішли далі. Мені пощастило запаркуватися у відносно спірному місціміж тротуаром та паркуванням, але мене не чіпали. Були кілька разівдумки перепаркуватися, поки я спускався вниз місце вже займали :) Уреалі все це не так складно як звучить. І зручність ходьбитротуаром, а не серед машин — це того варте. Відпочинок, пара днівшопінгу і додому. Я не особливо люблю шопінги, це все більше зарадидружини.Але тут і собі принапружився - знайшов оригінальні футболкиGas Monkey :-D Ще і по розпродажу. Підсумок поїздки:вражень намільйон, 2 тижні, 6000 кілометрів. Тепер хочеться потрапити домаленьких та атмосферних італійських містечок.
Коментарі
Поки немає коментарів — будьте першим.