Сьогодні продав свій вагончик — поїхав у сусіднє місто, тож, думаю, ми з ним не раз ще бачитимемося.
Трохи сумно було розлучатися — ніби від мене їде близька менілюдина, але думатимемо про краще, рухатимемося вперед, розвиватимемося.
Як говориться — все, що не робиться, все на краще, вірно? Машинкупродав менше, ніж за добу:увечері в четвер дав оголошення — вранців п'ятницю отримав завдаток.
Вчора зняв свою музику, замінив гальма, що б'ють, все впорядкував ісьогодні віддав новому господареві.
Бажаю і йому, і їй тільки позитиву від спілкування — як було і вмоєму випадку :)
Так що тепер я пішохід :)
< /
PS:справді сумую… як там вона без мене… Ось правда, друзі, все ніякне можу змінити таке ставлення до своїх машин — наче до людей…
Раз, два, три — продано!
PPS:залишилася тільки шторка багажника — може, кому треба?
Коментарі9
я не наважився продавати свій комбілансер)
і це правильно! якщо є фін.можливості його залишити, купуючи нову машину - то так і треба зробити! Адже автомобіль чудовий!
люблю цю залізяку)
а на мою такі стосунки і повинні бути просто зобов'язані, а інакше ти простий наїзник.
Покупцеві пощастило з придбанням! Я навіть не думав, що вагон можна так швидко продати
Я сам у шоці! =) При тому, що і ціна була зовсім не непридатна. Тут вона така справа або людині вагон не подобається в принципі, або в машинку закохуються з першого погляду (як було з покупцем; так було і зі мною на два роки раніше)
Ой, аналогічно! Моя мене розуміє, у мене навіть не обговорюється її продаж! )
Життя іноді вносить свої корективи… )
Так, вона така)