З Болгарії до Туреччини і назад

Коли я жив у Болгарії до мене в гості приїхали друзі. Вони взяливідпустку на місяць і вирішили відпочити на морі :)

Ну і, не довго думаючи, ми вирішили влаштувати невелику подорож доСтамбула Маршрут проклали такою, якою їздять рейсові автобуси, вінже виявився маршрутом від Google Maps =D

На мотоциклі я їздив на відстані і побільше, так що 450км абсолютноне виглядали загрозливо, і мені здавалося, що я зможу долетіти залічені години. >

Ми виїхали рано вранці, близько 7:00 з міста Варна, заїхали досусіднього міста Костянтина та Олени, щоб забрати друзів і смикнулина Туреччину!

Виявилося, що якщо наблизити карту сильніше, то пряма синя смужкапочинає імітувати малюнок навушників, що полежали в кишені, відпочаткової точки нам треба було перебратися через підніжжяБалканських гір, потім після невеликої рівнини заїхати в гориСтранджа. І по них перебратися до Туреччини, після чого подолатидовгу степову частину. Для болгарської частини Балкан, якщо виодного разу зберетеся туди їхати, характерні великі серії дужезатичних поворотів, настільки підступних часто можна побачитиобмеження швидкості в 20-30 кмч. Це збирає в деяких місцях доситьвеликі пробки, що ще більше посилює справу. Але коли це всезалишається позаду, і ти влітаєш на чудові серпантин з класноюдорогою. Їдеш через гірський ліс, ущелину або вздовж урвища і твоєсерце не може вибрати чогось першого завмерти — ловиш величезнийкайф. Неприємності теж трапляються Кордон Туреччини та БГ виглядаєдосить стрімко. Там потрібно пройти досить складну, для незвичноїлюдини процедуру оформлення, і зовсім не зрозуміло, що потрібноробити і в якій послідовності. Нам допоміг якийсь приємний чол варабському одязі, який із кумедним акцентом, англійською розповівкуди йти і що робити. Дорогами, повороти тут більш похилий і можнаїхати набагато швидше. Дорога часто прокладається шляхом підривупороди, утворюючи штучні ущелини, обтягнуті залізною сіткою. А збоку Туреччини вона є серпантинами по і між величезними пагорбами.Так виглядають дороги за 18 баксів За 18 баксів можна проїхати3000км Дороги в Туреччини, до речі, виявилися платними і це коштує18 доларів. За один квиток можна тричі зганяти в Стамбул або одинраз в Анкару. На в'їздах до міст стоять автоматичні КПП, якісканують віньєтку (наклейка на лобове) Так виглядає КПП
Важко сказати коли ми заїхали в саму промислову столицю. Якоїсьмиті ми опинилися біля берега Мармурового моря, вздовж ньогопотяглися гарні селища, вони переросли в містечка, а потім міжмістечками зникли проміжки. Навколо закипіло життя. Величезнакількість фабрик, заводів, інших виробництв. Вантажівки возятьтрасою все на світі:від риби до мостових опор. За кожним містомзамість порожньої траси виростало місто ще більше і ми опинилися вСтамбулі. О п'ятій годині вечора. У пробці…
У Місті проживає приблизно 20млн людей, ще 10млн нелегально, ще10млн туристів та кілька мільйонів біженців з Близького Сходу. Іблизько 5-6 годин всі ці люди вирушають з роботи додому, викликаючибіля доріг тромбоз і навіть інсульт. На початку оповідання я ставивпитання "що ще треба для відмінної поїздки? " — кілька літрів кавита енергетиків. У годину-пік на дорогах з'являються супермаркети ув'єтнамках. Торгаші запропонують тобі поїсти, попити води, зарядитителефон, купити квіти і будь-що. А якщо ти відмовишся - це їхтільки роздратує =) За дві години в пробці ми проїхали приблизно1км, після чого нам нарешті вдалося з неї втекти. Щоправда, у геттодля жебраків, де страшно було зупинятися навіть на знак СТОП. Але, за іронією долі, хостел який ми забронювали був саме в цьомурайоні. На ранок гетто виявилося "старим Містом" під назвою Taksimі практично культурним серцем міста. Ми відвідали Туреччину врозпал свята Ромадан і жили за кілька кварталів від площіАстекляль. На якій після заходу сонця збиралися мільйони людей (реально мільйони).
Площа Астекляль опівдні
Взагалі приголомшливе місто. Я сподівався побачити Індію, а побачивНью-Йорк. Місто, яке знаходиться на стику Європи та Азії, гігантський промисловий центр, в одному світлі може грати квітами2015-го року, і вже в наступному переливі сонця оголювати початокминулого століття.

Далі щоб економити час, сили та гроші ми спробували користуватисягромадським транспортом. Заощадити не вдалося.

Ну і ще трохи фоток міста. Двічі, а чужу лише один раз, що впринципі непоганий результат з огляду на анархію у них на дорогах.Я думаю думки в голові Ван Гога текли впорядкованіші за трафікСтамбула. Дорога туди зайняла, приблизно, 10 годин. Дороганазадприблизно, 14. Назад ми виїхали о четвертій годині дня і дозаходу сонця встигли дістатися тільки до кордону. У Ромаданмусульмани дотримуються жахливого посту, але тільки у світлий часдоби. Відразу після заходу сонця у них починається бенкет. Звичайнож, на митницю ми приїхали відразу після заходу сонця. Побажавшиприємного апетиту митникам — нам вдалося трохи подрімати.

Їхати серпантинами у темряві було дуже важко. Десь за 100 км добудинку ми зустріли машину на аварійці і зупинилися допомогти.Жінка на столітньому опелі пробила колесо і довго їхала спущеним.Від чого диск перекосило і його довелося вибивати близько години. Ужитті ще не був.