Нове (інше) скло

Довелося мені вчора після роботи заїхати до супермаркету запродуктами.

Просто так вийшло, що раптово дуже сильно їсти захотілося. Дружиніповідомив цю новину за допомогою скайпу, а вона мені сором'язливовідповіла, що і їй теж цього захотілося.І навіть синові теж напевноїсти захотілося, але ми його про це не запитали.
І собаку з котом не запитали, бо вони «просто не вміютьзаперечувати". А вдома, тим часом, їсти не було чого. А ще, у мене, у процесі покупки «їсти» з'явилася думка придбати там же й «випити»».

А оскільки я вже добре вивчив свою натуру, що так раптовозахоплюється, то «випити» було вирішено купити в найменшійтарі.

І так трапилося, що в маленькій тарі в даному торговому закладі, крім продукції виробництва «ні, щоб вам просто порадіти за…»асортимент цього виду товарів був представлений лише однієюторговою маркою. І випускається, як не дивно однією досить солідноюкомпанією. У якої, окрім цієї, багато інших славних марок. Але таквийшло, що саме цю марку палко полюбили представникивітчизняно-люмпен-пролетар'ята. І я так підозрюю, що нічогоособливо поганого в цій горілці немає, але чомусь мені її завждидуже вперто не хотілося купувати. До того ж я був майже впевнений, точніше мені якось здалося, що в ті два-три рази, коли менідовелося її вжити, зі своєї, або ж по чужій волі, зі мною відразуж, тобто майже без уповільнення починали відбуватися якісь, не докінця приємні речі.

Строго обсмикнувши себе за дотримання дурних забобонів, а такожмалодушно сподіваючись на те, що мало чого там було зовсім ужедавно, і раптом за стільки років карма її, тобто цієї горілки, якимось чином покращилася аж до «далі-вже ніколи», я здійснивбезрозсудний акт переміщення цього «мерзотника» (яке все-такинеприємне слово) з ошатної полиці в мій кошик. Дома дружиназустріла мене словами:«Настя в аварію потрапила». І на всі моїперелякані питання відповіла, що сама ще нічого не знає, бопрочитала про це у Фейсбуці. А зараз написала в Насті в скайпі, алеще не отримала жодної відповіді. Закрутив, ну типу ось як добре, щов Насті так все обійшлося, хай, мовляв, так воно все і далі буде.телефоном, що несподівано задзвонив. Це Настя питала, чи може вонапід'їхати прямо зараз, щоб я глянув, чому капот у неї незакривається. Тому що цей факт її якось трохи напружує. А капот уНасті не закривався з якоїсь, абсолютно неясної мені причини. Тобтовін за всіма законами світобудови мав без проблем закриватися, алене закривався. Бо вихлопна труба жигулів лише безсовісно спробуваладефлорувати передній номерний знак. Який знаходиться зовсім внизу, в той же час, як капот з його замком і всіма справами навпакизнаходиться зовсім вгорі. Посмикувавши різними способами замоккапота і нещадно звозивши свої руки особливим виглядом підкапотногопилу я висловив єдине, що спало мені на думку. А саме, що можливотам від удару спрацювало якесь блокування. Тому що відкрився капотпісля аварії відразу і без особливих проблем. А ось закриватисятепер категорично відмовляється. Потім Настя з Пашею поїхали, а яще поговорив трохи з сусідами, бо раптово виявив у собі сильнебажання поговорити. Ну, наприклад про те, що ось донька в аваріюпотрапила, але все Слава Б-гу обійшлося, і про капот, який…, ну апотім уже й про новини останні.

Дружина звичайно сильно здивувалася тому, куди це я раптовозник. Потім ми ще для пристойності трохи подивилися фільму івирушили, як сказати, на бічну. Усю ніч у мене страшенно болілаголова. Я спав і весь час думав, чого це у мене вона болить, развипив то я всього нічого. Бо в таку маленьку пляшку більше, ніж«усього нічого», поміститися б ніяк не змогло. Набиратися води вчайник, насипати мюслі в тарілку і вилучати з кавоварки вчорашнє, щоб на його місце насипати сьогоднішнє. І раптово мою увагупривернув якийсь звук на вулиці. Я визирнув у вікно і побачивякогось плюгавого коня в чорній куртці та кепці, який у цей моментобходив ззаду мою машину, а потім раптом нахилився біляпасажирських дверей і навіщось зазирнув усередину салону. Я хотівкрикнути йому щось у вікно, але він швидко пішов кудись у біксміття, а я ще подумав, раптом йому просто захотілося глянути насвоє відображення у склі. Ну, там щоб носик припудрити чи помадупоправити. А потім мені довелося піти в кімнату бо клятий віндовс, після встановлених оновлень вирішив зранку почастувати менепорожнім чорним екраном. Правда з білим курсором. І тут на вулиціраптом закричала сигналізація. Я виглянув у вікно і побачиввеличезну дірку в пасажирському склі мого гаряче улюбленогоавтомобіля, і цього самого плюгавого коня, який швидко тікав черездвір між сусідніми будинками., Що мені ще пару років томуподарували повний набір стекол. Рідні, фордових із зеленимтонуванням. І стояли вони з того часу в мене в гардеробній, чогосьтерпляче чекали. У мене правда і так у машині скла теж майже всізелені стоять. А одне, яке переднє пасажирське – так жодного разуне зелене, а навпаки – біле. Псувало воно мені нещадно всю гламурнукартину. Погано щойно від нього уламків там багато вийшло. Як я ненамагався, а руку я все-таки примудрився собі подряпати в кількохмісцях. Зате чудово навчився самостійно міняти шибки, сподіваюсяякщо і знадобиться це колись, так тільки по коханні, а такожвдосталь поспілкувався з усіма сусідами-автомобілістами і навіть зякимсь підозрілим дідуганом на милицях.

< p>
Так до чого я це все написав, а якщо ви це все прочитали, то навіщоспробував забрати у вас так багато часу? Яка, так би мовити, мораль, всього цього вищенаписаного і навіть уже сумліннимипрочиненого? Ну, якщо не брати до уваги повідомлений мені пізніше, по скайпу моєю дружиною факт, що сьогодні п'ятниця 13-та. Простотак вже вийшло, що я такий дуже дивний людина, і завжди з усього, що сталося, старанно намагаюся зробити собі висновок на майбутнє.Ну типу розібратися в тому «з чого це все? » або «навіщо б це все? »або «а че це було ваще? ».
Так ось, що ми за фактом маємо в сухому, так би мовити, залишку?
На момент 9:45 сьогоднішнього ранку, я мав уже у себе в машинікрасиве зелене скло з гордим логотипом ford і ще якоюсь написаноюна ньому фігнею, типу «RADIO CODEKEY», яке за кольором зовсім невідрізняється від решти. Ну і ще дуже багато білої скляної крихти врізних затишних куточках салону. Ах, так, ще я мав відсутністьсерйозної проблеми, а саме головний біль від того, куди подіти моєстаре поміняне біле скло. А взагалі, як сказав мені, цього разу напрощання мій лікар, хтось О.В. Горблюк: "твоя основна проблема, Федю, в тому, що ти весь час думаєш головою, а треба думати осьцим". І він тицьнув мене вказівним пальцем у середню внутрішнючастину мого лівого "великого грудного м'яза". Так тільки з любові, а також удосталь поспілкувався з усіма сусідами-автомобілістами інавіть з якимсь підозрілим дідуганом на милицях. Так до чого я цевсе написав, а якщо ви це все прочитали, то навіщо спробувавзабрати у вас так багато часу? Яка, так би мовити, мораль, всьогоцього вищенаписаного і навіть уже сумлінними прочиненого? Ну, якщоне брати до уваги повідомлений мені пізніше, по скайпу моєюдружиною факт, що сьогодні п'ятниця 13-та. Просто так вже вийшло, що я такий дуже дивний людина, і завжди з усього, що сталося, старанно намагаюся зробити собі висновок на майбутнє. Ну типурозібратися в тому «з чого це все? » або «навіщо б це все? » або «аче це було ваще? ».
Так ось, що ми за фактом маємо в сухому, так би мовити, залишку?
На момент 9:45 сьогоднішнього ранку, я мав уже у себе в машинікрасиве зелене скло з гордим логотипом ford і ще якоюсь написаноюна ньому фігнею, типу «RADIO CODEKEY», яке за кольором зовсім невідрізняється від решти. Ну і ще дуже багато білої скляної крихти врізних затишних куточках салону. Ах, так, ще я мав відсутністьсерйозної проблеми, а саме головний біль від того, куди подіти моєстаре поміняне біле скло. А взагалі, як сказав мені, цього разу напрощання мій лікар, хтось О.В. Горблюк: "твоя основна проблема, Федю, в тому, що ти весь час думаєш головою, а треба думати осьцим". І він тицьнув мене вказівним пальцем у середню внутрішнючастину мого лівого "великого грудного м'яза". Так тільки з любові, а також удосталь поспілкувався з усіма сусідами-автомобілістами інавіть з якимсь підозрілим дідуганом на милицях. Так до чого я цевсе написав, а якщо ви це все прочитали, то навіщо спробувавзабрати у вас так багато часу? Яка, так би мовити, мораль, всьогоцього вищенаписаного і навіть уже сумлінними прочиненого? Ну, якщоне брати до уваги повідомлений мені пізніше, по скайпу моєюдружиною факт, що сьогодні п'ятниця 13-та. Просто так вже вийшло, що я такий дуже дивний людина, і завжди з усього, що сталося, старанно намагаюся зробити собі висновок на майбутнє. Ну типурозібратися в тому «з чого це все? » або «навіщо б це все? » або «аче це було ваще? ».
Так ось, що ми за фактом маємо в сухому, так би мовити, залишку?
На момент 9:45 сьогоднішнього ранку, я мав уже у себе в машинікрасиве зелене скло з гордим логотипом ford і ще якоюсь написаноюна ньому фігнею, типу «RADIO CODEKEY», яке за кольором зовсім невідрізняється від решти. Ну і ще дуже багато білої скляної крихти врізних затишних куточках салону. Ах, так, ще я мав відсутністьсерйозної проблеми, а саме головний біль від того, куди подіти моєстаре поміняне біле скло. А взагалі, як сказав мені, цього разу напрощання мій лікар, хтось О.В. Горблюк: "твоя основна проблема, Федю, в тому, що ти весь час думаєш головою, а треба думати осьцим". І він тицьнув мене вказівним пальцем у середню внутрішнючастину мого лівого "великого грудного м'яза". Ну і ще дуже багатобілої скляної крихти в різних затишних куточках салону. Ах, так, щея мав відсутність серйозної проблеми, а саме головний біль відтого, куди подіти моє старе поміняне біле скло. А взагалі, яксказав мені, цього разу на прощання мій лікар, хтось О.В.Горблюк: "твоя основна проблема, Федю, в тому, що ти весь час думаєшголовою, а треба думати ось цим". І він тицьнув мене вказівнимпальцем у середню внутрішню частину мого лівого "великого грудногом'яза". Ну і ще дуже багато білої скляної крихти в різних затишнихкуточках салону. Ах, так, ще я мав відсутність серйозної проблеми, а саме головний біль від того, куди подіти моє старе поміняне білескло. А взагалі, як сказав мені, цього разу на прощання мій лікар, хтось О.В. Горблюк: "твоя основна проблема, Федю, в тому, що ти весьчас думаєш головою, а треба думати ось цим". І він тицьнув меневказівним пальцем у середню внутрішню частину мого лівого "великогогрудного м'яза".