Крим 2012 ч3

Кам'яні гриби"
Вичитавши в книзі про цікаву природну освіту під назвою "кам'янігриби", які на думку вчених, що їх досліджували, формувалисяпротягом 25 000 000 років, вирішили відвідати це диво.
Виїхали в напрямку Рибачого.По дорозі не втрималися від з'їздів засфальту, щоб подивитися навколишню красу.
Не впевнений, що все зміг передати не досвідчений фотограф (я).ліс! " служить покажчиком, точніше ореінтиром, коли запитуєш умісцевих. Ще пару км по ґрунтовці і ось майданчик. На право стоїтьпокажчик дачі та підйомник, ліворуч стоїть щит, на якій нанесенасхема "туристичного маршруту". Схожа на якесь ниткуорієнтування.Поскільки має нанесену стежку, яка з півдорогироздвоюється.Дійшовши до роздвоєння стежки, і дружина і я буливзуті в ляпанці, вирішили рухатися по ущелині, хто ж знав :).
Хвилин через сорок раптом поцікавилися, може варто було вгору? Боякось ніяких грибів не видно. Однак відступати не заведено, валимовперед. Ще хвилин за п'ятнадцять зустрічаємо місцевого жителя, якийвипасав кіз. Запитали де ж гриби, на що отримали відповідь, що вонивже далеко ззаду і повертати все-таки треба було праворуч. Але даліє водоспад, дійшовши до якого, можна буде потрапити до грибів, рухаючись уздовж водопровідної труби з іншого боку пересохлоїрічки. Ідемо далі, дорога піднімається помітно вгору. Вже хочетьсяпити. І от нарешті ми добираємося до водоспаду, він не великий, аледумаю коли річка повноводна весною, то досить красивий, ще й зхимерним деревом. Постояли, покурили і в дорогу. Ось і справдізнаходимо водогін ведучий до дач, повертаємо і рухаємо. Ось тут тоя згадав про взуття, що не підходить для таких прогулянок. Потрібновіддати належне людям, які цей водопровід тягли по схилу.
І ось це диво! зовсім близько. Враховуючи мозолі, що з'явилися ілопнули на стопах, до крутого спуску вирішено не спускатися йдемочерез дачі. Підійшовши до першого ж паркану, бачимо жінку, щополиває городик.
— Здрастуйте! (я)
— Доброго дня (вона)
Почувши російську мову, жінка явно не зраділа.
— Водічки дасте попити?
— Як я вам дам пити? Дуже хочеться пити, розумію що в машині водитеж немає, переходжу на "мову"
— То ви мені через огорожу шланг подайте
Подала почувши "рідну мову". Запитує звідки ми, відповідаємо що зДніпропетровська. І тут розпочався двадцятихвилинний монолог, проте, що в Україні треба говорити тільки українською мовою. Аросійською — їхати до Росії і там розмовляти. Вислухавши це, звісноназдогнавши з якої саме місцевості ця жінка, питаю, мовляв, ви тежнапевно не місцева і трохи далі живете від Криму ніж ми. На щоотримав відповідь, що вона все літо тут живе. Не думав, що навідпочинку дістанеться політика. Хлопці! Мені пофіг хто якою мовоюговорить! Мені пофіг хто якомусь Богу молиться або взагалі в ньогоне вірить! Аби людина хороша була! З таким завжди приємнопоспілкуватися та потоваришувати. Ось люди.
Ось так і пройшла поїздка на цю пам'ятку.
Всім світ! Вибачте за багато букАФ!
Кнопка з пальцем і віконце для коментів на колишньому місці; )