Без мене поплутав(((

Набридло відпочивати, так, що нудить уже від свят… Прокинулася ясьогодні вранці, визирнула у вікно — а у нас зима справжня! )))Дивлюся зі свого 9-го поверху на паркування, а там — замість машинкучугури))) Зрадувала я такої стихії, по биренькому зібралася, відкапала свого Кирюха з кучугури і вирішила проїхатися з ним доКарпат, подивитися на водоспад Шипіт взимку, покататися накрісельному витягу, випити на вершині найсмачнішого глінтвейну інас На вулиці морозець невеликий, сніг, я вирішила — вже раз поїду, зроблю для Кірюші зимовий фотосет) Тому заїхали ми з ним на мийку, вимилися до блиску і направили нашу гуму у бік Карпатських гір.
Так як у Пилипці, де знаходиться водоспад, я вже бувала влітку, місце відбите на навігаторі, я навіть не подумала глянути по карті, куди мені їхати то треба))
З міста ледве виповзла, наші дорожні служби зима в середині січнязастала, як завжди, зненацька... Ожеледь, каша майже по коліно, алеякось виїхали... І ось я на трасі... А там — ЧИСТО)Снігоприбиральні працюють на повну силу... Я навіть трохизасмутилася, бо чекала для себе невеликого екстриму
>
1
Перша зупинка у нас з Кірею, як завжди (маршрут багато разівїжджений), приблизно за 100 км від Львова, на заправці ОККО, уресторанчику "а- ля хвилинка", п'ю подвійний еспресо і фоткаю Кірюу звичному місці...
Киря, м'яко кажучи, брудний, і не готовий до фотосесії . Але я йоголюблю хоч брудного, хоч чистого., балдею, наві мене згортає різковліво, я якимось місцем розумію, що начебто рано, але навіть у менерозумний))) їду далі, співаю пісні… їжу кілометрів 20-25, і якийсьсмутний сумнів, що закрався при повороті, починає посилюватись. Надорозі струму позашляховики з ланцюгами, зрідка селянські сани зконем... Їду я далі... А машин все менше і менше... І людей вженемає зовсім) останні 35 км уже не зустріла жодного транспортногозасобу. Ну, думаю, звичайно пункту, по навігатору, якихось 14 км. Іось, подолавши досить круту крижану гірку, я раптом уперлася вбетонне перекриття. Глухий кут. Місця для розвороту немає. Явипробувала кілька дуже хвилюючих хвилин, очокнула я, якщо сказатичесно — не по-дитячому) Спускатися з крижаної гірки з крутимповоротом задом як то було страшнувато, тому я абияк розгорнуласяміж цією бетонною перешкодою з одного боку, і високим урвищем, зіншого, і поїхали назад))) Це 80 км туди й назад зайняли могодорогоцінного часу близько 2-х годин. Але зате який екстрим! Вибравшись назад на трасу, я доїхала лише до перевалу на кордоні ізЗакарпатською областю, з'їла там гуцульський банош із незвичайнимзадоволенням, і помчала назад додому. Хоч я й поблудила добре, настрій у мене все одно святкове… Адже драйванула, поховала на Кірітам, де люди струму на ланцюгах їздять, зустріла дорогою безліч "вертепів", з дітками навіть сфоткалася і з величезним задоволеннямзаспівала з ними Різдвяні колядки)))
15
16
Всіх з Різдвом Христовим! Христос народився!