Передня права стійка (зігнув на морях ).

Так уже вийшло, що цього року(2014) Ми онуків не придбали дляпоїздки на море. Довелося вдвох з дружиною маючи "вікно" (міжрелізами фільмів) ламанути до моря. Цього разу за наполяганнямстаршої сина рушили в селище Курортне Білгород-Дністровського р-нуОдеської області.
Дорога до Одеси була, як завжди, класна - як ні як "дорога першоїкатегорії" майже автобан) Далі Овідіополь та Білгород-Дністровський— дорога по-щільніше по завантаженню (дачні місця) Про Затокувзагалі промовчу — Я був у шоці. Стільки налаштували! ..
Проїзд через Затоку — Це взагалі окрема розповідь.
Далі, після Затоки, Я реально "розслабив булки". За Затока).Доповороту через залізничний переїзд на Білгород-Дністровський "пролетіли" на одному подиху. Після повороту на ліво біля АЗС (наКурортне) не скидаючи темп давонув "тапку" в підлогу Дорога, реально, була ідеально рівна і гладка (це і зіграло фатальний злийжарт). Після чергового повороту на швидкості в 130 км/год. Яспостерігаю попереду три(! ) величезні ями (очевидно, пару років томуміняли трубу під дорожнім полотном і належним чином не відновилидорожнє покриття — банально присипали і закатали асфальтом)розмірами 15м (довжина)*1., 5-2, 0м (ширина) * 50-70см (глибина). Іпри тому вони розташовані в "шаховому" порядку. Коротше дві Япролітаю по гребенях на одному диханні, а ось на третю вправностіне вистачило (так Я думаю там без варіантів навіть для ралістів зістажем). Бах. Вдарило під кінець лівого вивороту керма. Ну, звичайно, відразу ж "відгріб" від "штурмана" і скинувши швидкість (реально "окуляв" і протверезів) продовжив шлях до Курортного. Нуот добралися Ми до сел. Курортне якраз до 9:00 ранку (ну як нам сині карав), тільки от промені на кермі вже дивилися трохи ліворуч відналежного прямолінійного правильного положення.
Я, природно промовчав (ні чого дружині не сказав). Але проблемутреба вирішувати.
От у чергову поїздку до Білгород-Дністровський Я під приводомпростого контролю після тривалої поїздки завернув на СТО. Попросивперевірити розвал сходження. Слюсарю, відвівши Його вбік, пояснивситуацію. Він ні на мить не здивувавшись наказав в'їхати на стендрозвалу-сходження. Розповів, що Я не виняток - Вони, мовляв, чи нещодня цим зайняті - дороги "допомагають". Ми перед дружиноюрозіграли сценку банальної перевірки ходовки. А Слюсар у цей часусував Мій "косяк".
Як виявилося удар був на стільки сильний, що зігнуло склянкустійки.
В результаті з "мінусом" колеса встали більш-менш прямолінійно, алеправе переднє колесо верхи було завалено всередину.
По приїзді до Києва треба вирішувати цю проблему.