Згадав, що рік тому було. Вперше Жабе викликав
одну палену деталь заклинило.
Постійне підгальмовування відчулося не одразу, в той день якразбуло багато обов'язкових роз'їздів по роботі та в паузах міжвідвідуваннями різноманітних установ гальма остигали й відпускаликолесо, а ось назад із центру Києва потрібно вже було спускатися зпагорбів, і ось тут я зробив найбільшу дурість, яка мала низкудорогих наслідків - я вирішив доїхати до СТО недалеко від офісу.Недоїхавши 3 км, мені вже почали сигналити сусіди дорогою.Дивлюсь управе дзеркало:дим. Мля це ж я горю! Заскакую на брівку, глушу —вибігаю.Сморід стоїть на всю вулицю.Барабани розжарені, крім тоговалить пару з-під капота.Відкриваю — кипить і шипить бачок.І вжепід капотом, де сморід від палених гальм не заважає нюху, я впізнаюстарий "добрий" запах паленого зчеплення. Чудово доїхав!
Що в результаті? За годину (поки не приїхав евакуатор) двигун іколесо остигли. Жаба гордо залізла на ноші на своїх чотирьох. Я щесебе не лаяв тоді. Всю гіркоту від фіаско я усвідомив протягомліта, коли після знову замінених задніх гальм деформуваласяпідсмажена Голова блоку циліндрів, а потім і зчеплення дожило своєважке століття. Але про це вдруге.
Мораль. Коли мій дядько Отілла в 95-му році (мені було 12 років)навесні вчив мене їздити на машині (реекспортна угорська дев'ятка "валентино"), він сказав мені одну фразу: "головне зрозуміти, щоможеш ти, а що може машина". Дійшло тільки зараз, на жаль.






Коментарі
Поки немає коментарів — будьте першим.