Як ми на Волжані о першій годині ночі на березі Дніпра застрягли...

Вирішили поїхати до моєї бабусі в село, гарні там місця та краївиди для відпочинку від міської метушні. Після приємної прогулянкивелосипедом вирішили поїхати до Дніпра на Волжані, розвестибагаття, посмажити м'ясо тощо. Д., і просто насолоджуватися тихимплеском води Дніпра.
Наблизившись до берега оцінив ситуацію, подумав що можна ризикнутипроїхати на машині прям до води ближче, заїхав нормально, особливобез напрягу. Вода в травні ще прохолодна) і вирішили прилягти -втомилися з дороги з іншого міста, не відчули як пролетіло кількагодин, гляди вже 11 вечора, а завтра треба з ранку вирушати усправах...
Почав збиратися і виїжджати назад з берега, дівчина ще в полудремі, вибрав дистанцію, розгін і тут тобі на! застряг! , мостом сівповністю.Розкопав, підклав гілки, насилу виїхав задом, взявшипобільше розбіг, знову застряг.Знову взяв походу малий розбіг, таще й не видно в який бік виїжджати.
Сів по повній, пипець загалом!
Марився години дві. Копав, і гілки підкладав, і все, що в машині, особливо не шкода було. І лебідкою ручною намагався витягнути зпідгазівкою — все даремно не допомагало. Думав ж.Па, до ранкузависну. Темрява, нічого особливо не видно. Машина вже на пузі -колеса майже вивішені. Надію вже втратив.
Раптом почули шум мотора. Невиразно видно було — пацанчик на Ланосіприїхав. З другом хотів зустрітися але помилився місцем. Ми обидвапересрали, ніч, нікого в окрузі немає, каламутний він якийсь був, але все ж таки підійшов і попросив його про допомогу, він допомігвиштовхати. Ми обидва штовхали, а дівчина моя була за кермом. Якдобре, що того дня, я її вчив днем ​​водінню (правда струм напершій передачі). Урок вона засвоїла добре, розумниця одним словом! Загалом допоміг він виштовхати машину назад — до води, заїхала вонапрямо задніми колесами у воду. Пацанчик зник, як його й не бувало.потім я сів за кермо, дівчину попросив щоб вона показала дорогу, звідки ми заїхали і стояла там з увімкненим мобільником, дляорієнтиру. Як на зло і акум почав підсідати (2 години включені фаригоріли), неохоче стартер крутив . Загалом завелися, і я якосьгазонув як слід, потім увімкнув передачу — і по газах, як у фільмахпро погоні. Стартувала добре, але походу руху відчуваю що все одноми сповільнюємося, до тунелю, в який заїжджав залишилося трохи, алеслава яйцям, що під колеса траплялися шматочки як я розумію корінняпоблизу дерев, що ростуть, і таким чином я з кроковою швидкістювибрався. Як тільки передні колеса заїхали на жорсткіший пісок, машина мало не кулею вилетіла з того берега, дівчина звичайно жвідбігла в останній момент, а то без орієнтиру на тунель взагалі хзяк виїхати. Ця справа все була у травні 2015р.
Незабутня пригода, уявіть — о першій годині ночі де нікого немає ітакий попандос, а допомога потрібно кликати за 1, 5-2 км, загаломглухе там місце, зате вдень казкове!
У результаті я посіяв якийсь ключ і монтування, приїхав вранці навелосипеді щоб знайти пропажу- але безуспішно, та й пофоткав слідинічних пригод…
<
У результаті скажу спасибі пацанчику тому каламутному за допомогу, та й дівчина молодцем трималася!