Подорож Західною Україною, вересень 2017р., газ 21 Волга 1959р., 2600км., 19 днів. День 7. гора Говерла.

Прокинулися від дощу. Не поспішаючи близько 8-30 ми приготувалисніданок. Пощастило, що біля котеджу був навіс, під яким у дощовупогоду готували їсти.

Спочатку у нас був план під'їхати, подивитися на Говерлу здалеку, поглянути на її вершину і їхати далі маршрутом, Але плани різкозмінилися... І раз ми такою дорогою приїхали, раз вже поруч — требаточно піднятися, хто його знає, коли тут будемо… Моя дівчинкавзагалі не хотіла йти, втомилася, але й сама залишатися вона тежкатегорично відмовлялася, ми поїли, зібрали спорядження, їжу (бутерброди, варену картоплю, хліб, термос із окропом), запасневзуття на двох раптом наша не витримає.Наперед забігаючи скажу щопіднятися можна в будь-якому взутті хоч у гумових гумках (як цезробили Чеські хлопці), я у своїх дешманських берцях пройшов шляхбез втрат.Дівчинка моя правда спеціально купувала трекінговічеревики на нормальній підошві. Нам коли ми вже спускалися з гори —взагалі в кросівках і напівголі усі були.
Як сказав єгер, підйом займає 4 години, у нас пішло 6 (зперекушуванням, фотографуванням, огляданням на всі боки). Якби йшовсам, так, за 4 години можна піднятися. Оскільки ми не готувалися напідйом, від початку подорожі ми взагалі про підйом не читали і недізнавалися. Рішення про точний підйом я прийняв під час сніданку.Так ось ми йшли, як потім дізнався жовтим шляхом. Я ще думав, чомудерева та каміння, що траплялися на дорозі, фарбувалися в білу зжовтим смужками, виявляється, є поділ шляху за складністю.
Зелений (легкий) — 2, 5 години на підйом. Про нього нам розповіликияни під час зустрічі на вершині м. Говерла.
Червоний — найдовший і найважчий шлях.
Ми йшли за середнім — жовтим типом складності. Вранці одягнулисятепло, оскільки на верху завжди холодно. Через 15 хв. Крутогопідйому стало зрозуміло, що це було помилкою. Стало жарко відвитрачених сил, та ще й сонце виглянуло. А речі, так би мовити, нема куди подіти, довелося в руках нести і на рюкзак якосьприв'язувати. Зайва вага в горах – самі розумієте… все гальмувалопідйом. По проходженні десь чверті шляху довелося скинути зайве (черевики, непотрібну тару після обіду) у кущах. На зворотномушляху ми всі забрали.
Тож дивіться фото цих місць…

Неймовірні по красі місця.

>

Десь на середині шляху ми загубилися. По-перше, єгер сказав, що тамодна стежка, але на цій галявині їх виявилося кілька, і по-другенаш мобілонавігатор збожеволів, показував різне наше місцерозташування. Тому ми ще десь хв 30 втратили на пошук правильногошляху, на кшталт «а давай сюди підемо», в результаті пішли не туди.Поки навігатор розчехлився, виявилося, що ми йдемо паралельноголовною дорогою, тільки на ярус нижче…

Чим вище — тим повітря стає дедалі важчим. Вологість підвищена, різкі пориви холодного вітру, ось тут і знадобився наш теплий одяг.Натягали кульки, щоб ноги були не мокрі, на вершині нашмобілопоказометр показав температуру -1. Коротше-холодно з вітромщо ппц, рукавиці стали мокрі, шапки вкрилися морозом. Наші дощовикизривають вітром. А підйом все крутіший. Далі за відчуттями було щехолодніше, але краєзнавці того вартували. Дійшли до місця, деростуть, напевно, ялівці та інша незвичайна рослинність. Не знаючому, але мені цей сад здався раєм посеред кам'янистої місцевості.Ми йшли хребтом — густий туман закривав краєвиди, але поривамивітру його забирало – тоді можна було розглянути якась красанавколо. Для повної картини не вистачало лише ясності та сонця.Ззаду мене туман — як молоко… І ось після довгого сходження навітьу мене почав зникати інтерес. Оскільки йдемо та йдемо. Втомадається взнаки. Важкий підйом. Вітер рве на шматки. Відчуття –всередині організму спекотно від заточених сил, зовні – колючийвітер та паморозь. Одне питання було у мозку – де вершина? Алекрізь густий туман нам потрапив покажчик, який продовжив інтерес допідйому.

Від цього покажчика ще шурувати досить довго. І круто вгору. Таще по каменоломнях. І нарешті ми дісталися до вершини, до якої такдовго і важко піднімалися! .. Таке запам'ятається надовго., камінняслизькі, божевільний вітер. Жодний дурень не піде, але ні. Хвилинчерез 15 підтяглися — Дніпро 4 людини і ще трохи згодом пара зКиєва, а коли ми вже спускалися, біг на підйом натовп дебілихнапівроздягнених дівчат і хлопців із Чехії, з ними трохипоспілкувалися і розійшлися. .

І ще кілька фото красивих місць зі спуску…

Раду взяти палиці для підйому, дуже корисна і незамінна річ, особливо коли підіймаєшся по бруду або слизькому каменю. Палицярятує, і коли втомлюються ноги — у хід для руху вступають руки.
Ми повернулися. Узвіз у нас зайняв 4, 5 години, десь близько 19-30були біля машинки. Відразу завелися, прогрілися і стартували занашим маршрутом, хотілося по світлому проїхати цю чаклунськудорогу. Дорогою набрали гірської води з джерела. Цікаве оформлення— люди змайстрували дерев'яного чоловічка із сопілкою.
Ніколи таку воду ще не пробував, взагалі не міг подумати, що водаможе бути настільки різною. На смак вона м'яка, підбадьорлива тачиста. Що цікаво, навіть через 4 дні, лежачи в багажнику - вона такі залишалася прохолодною в порівнянні з іншою (пізніше набраною усвердловини), яка стала вуличною температурою.Ночівля у нас булабіля головної дороги, по дорозі до Географічного центру Європи.Перекусили те, що залишилося, розклалися і вляглися спати. Ще трохиперегодя, а краще рік інший (оскільки дуже це стомлююча прогулянка)хочеться сюди повернутися і піднятися на гору Петрос (вона нижчеГоверли). Або знову на Говерлу лише іншим шляхом.
Дивіться наступну частину подорожі Подорож по Західній Україні, вересень 2017р., газ 21 Волга 1959р., 2600км., 19 днів. День 8.Географічний Центр Європи – Шаяни.

На слідок нагадаю всі дні наших подорожей.
Подорож Західною Україною, вересень 2017р., Газ 21 Волга 1959р., 2600км., 19 днів. Вступ.
День 1. Черкаси-Вінниця.
День 2. Вінниця – Кам'янець-Подільський.
День 3. Кам'янець-Подільський — Хотин.
/>
День 4. Чернівці.
День 5. Чернівці – Коломия – Ворохта
День 6. Ворохта – Ясіня – Буковель – гора Говерла.
> День 7. Гора Говерла.
День 8. Географічний Цент Європи – Шаяни.
День 9.Шаяни – Велятино.
День 10. Хуст – Іза .
День 11-12. Мукачево – Ужгород – Чинадієво.
День 13. Чинадієво – санаторій Карпати – Свалява – РеабілітаційнийЦентр Бурих Ведмедів.
День 14-15. - п'ятнадцятий Реабілітаційний Центр Бурих Ведмедів -Синевір - Львів - Жовква.
День 16. Жовква - Олеський замок.
День 17. Олеський - Підгорецький - Золочівський замки -Тернопіль.
День 18-19. Тернопіль – Заправка з минулого – Канів – Черкаси.
"
День 7. Гора Говерла.
День 8. Географічний Цент Європи – Шаяни.
День 9.Шаяни – Велятино.
День 10. Хуст – Іза.
День 11-12. Мукачево – Ужгород – Чинадієво.
День 13. Чинадієво – санаторій Карпати – Свалява – РеабілітаційнийЦентр Бурих Ведмедів.
День 14-15. - п'ятнадцятий Реабілітаційний Центр Бурих Ведмедів -Синевір - Львів - Жовква.
День 16. Жовква - Олеський замок.
День 17. Олеський - Підгорецький - Золочівський замки -Тернопіль.
День 18-19. Тернопіль – Заправка з минулого – Канів – Черкаси.
"
День 7. Гора Говерла.
День 8. Географічний Цент Європи – Шаяни.
День 9.Шаяни – Велятино.
День 10. Хуст – Іза.
День 11-12. Мукачево – Ужгород – Чинадієво.
День 13. Чинадієво – санаторій Карпати – Свалява – РеабілітаційнийЦентр Бурих Ведмедів.
День 14-15. - п'ятнадцятий Реабілітаційний Центр Бурих Ведмедів -Синевір - Львів - Жовква.
День 16. Жовква - Олеський замок.
День 17. Олеський - Підгорецький - Золочівський замки -Тернопіль.
День 18-19. Тернопіль – Заправка з минулого – Канів – Черкаси.