Літо йшло, процес продовжувався і далі.
У попередньому записі, забув розповісти за внутрішню частинубудки. Там як і все Газелі, корозія не шкодувала нікого.У планахбула кухарка будки з внутрішнього боку, вже після покраса., і всейде не так швидко, як я думав, як хотів.Як би ми не намагалися, алебуло зрозуміло, що задні двері вже не врятувати, почалиобдзвонювати розбірки, щоб знайти хоча б нормальний варіант, вМиколаєві виявилося їсти те, що нам потрібно… Дзвінок, пару днів, оплата, і двері у нас, разом із петлями підсвічуванням номера, ізамками… Як виявилося, двері ще від старих газелей… Ось що цікаво, на тих дверях із заводу йшли у дверях ребра жорсткості, яких у насне було, і тому у нас на дверях метал грав, скрипів, і чого тількине робив на дорогах, з цими ж дверима все шикарно... Єдине трошкипідрівняли ці ребра. Зважаючи на все, як і скрізь, чим далі, тимбільше економили на розробках… :)
У дверях, звичайно, теж були косяки, як же без цього. Все булопідігнано, і зроблено так, як має бути. Зашпакльовано, іпрогрунтовано. Далі була кухаря кузова. На передні двері бувкуплений рем.Комплект передніх дверей, у народі просто "фільонки".Ззаду, за колісними арками, самі вигинали метал і варили. На жаль, вже було не до фоток, тому фото немає. Також трохи підварили "нові"задні двері. Все це шпаклювали, ґрунтували. І в грудні 2015, перегнали до сухого боксу, де вона повністю замивалася, і почалачекати свого часу.






Коментарі
Поки немає коментарів — будьте першим.