Мій Малюк - СуперПуперВащеМегаГігаДжип

Не знала де взяти пригод на свою голову і вирішила поїхатинезнайомою вулицею у бік роботи.

Завернула я на Народну, їду собі їжу і навіть інстинкти несказали, повертай.
Дивлюсь шматок дороги з глибокими каліями, каміння стирчать і підгірку.
Ну я сміливо вперед, думала там маленький шматочок, а потім нормдорога буде.
Як я помилялася!
За поворотом ще хліще, а згорнути нікуди... У мене вже і панікапочалася, і думки всякі лізли в голову (наприклад, як тудиевакуатор викликати).
Мій пузотерич періодично дном шкрябався, а я скрикувала і при цьомунамагалася підбадьорити Маля.
Це був АД! за бетоновозом вибралася на узлісся. А там вгору 2дороги, одна іншою крутіше.
Я у водія бетоновозу питаю:
— І як мені звідси вибратися? — Ну, по одній дорозі не проїдеш, подругій під гірку якраз чудово, але краще назад — Е, не…Я назадточно не поїду))
> Села в машину, помолилася всім богам і рушила вгору!
І це треба ж.За поворотом під гірку заглухла. 3 рази стартувала.2рази тому котилася під урвище.
Страшно було. Але Малюк витяг.А там метрів 50 і вже нормасфальт.

Приїхала в офіс, ноги, руки трусяться. Адреналіну достатньо. Незнаю як мені це Малий простить)) АЛЕ поводився гідно, напевно, настоянці там відходив весь день! Так, що тепер я знаю, що і деякіброди ми і без позашляховиків пройдемо, а якщо не пройдемо, топроповземо) ) ) Експіріанс це кльова штука! П.С. Начебто нічого невідвалилося. Може, скоро на СТО поїду, там і подивимося)