Його Величність ГАРАЖ

Гараж, це не просто бетонний блок чотири з половиною на шість удовгих". Це зовнішнє і дуже оманливе враження.З наукової точкизору, це, безумовно, аномальна зона.
По-перше, аномальна вона хоча б тим, що незрозуміло чому, але їїігнорують вчені дослідники паранормальних явищ Не інакше, як цеякийсь самозахист зони, а по-друге, і головне, тут, у зоні гаражівінакше протікає час, набагато повільніший, ніж у решті світу.
Цей факт, ваш покірний слуга встановив особисто і неодноразово, коли йшов у гаражі по справі, всього на п'ятнадцять хвилин і зайого відчуттями, тобто біологічним годинником так і було, нуплюс-мінус три хвилини, але коли він повертався додому, то зподивом дізнавався, пройшло не менше чотирьох годин Виправдатисянесправністю домашнього годинника не вдавалося Місяць, що хидноусміхається в нічному небі, а коли і дві, на корені припиняли цюспробу, проте автор продовжував вивчати цей парадокспросторово-часового континууму, незважаючи на загрозу здоров'ю. Тасімейного спокою. Незабаром вдалося з'ясувати, що час у гаражахтече не рівномірно вибірково в залежності від статі індивідуума.Для жінок, ця аномалія там не проявляється взагалі, на чоловіківже, діє дуже хитромудро. Поки займаєшся своїм авто, чистиш салон, підкачуєш колеса, а то і страшно нині подумати, самостійно змінюєшмасло, нічого не відбувається . Але варто по завершенню працьправедних, рішуче зрушити убік інструмент і запчастини на верстаті, постелити газетку, покласти на неї завбачливо захоплений з домубутерброд, термос з кавою, як тут починається. Як би випадково дотебе загляне сусід по гаражах, запитати викрутку «під хрест», абоключ накидної «тридцять два на тридцять чотири» (і нафіга йомутакий, у нього ж «Ока»? ), а ти як би, між іншим, запропонуєш каву.Сусід природно не відмовиться, ти візьмеш термос і прибереш йогоподалі. Після чого, з металевої шафки (дерев'яний не підійде, гадські миші прогризуть дірку і перепсують весь закусок), дістаєшрізнокаліберні чарки сумнівної чистоти, та й її, цю… пляшку, горілки. А що? Маємо право потроху, он, скільки корисних справзробили. Та й не збираємося ми пити всю, по стопочці та по хатах.Сусід «раптом згадав», у нього в підвалі є солоні огірки, торішніправда, але нічого. І поки він бігає ти, знайшовши шматокбільш-менш чистого ганчір'я, намагаєшся хоч трохи відтерти чарки.Не сильно виходить, ну й добре, горілка продезінфікує. Тим часом, повертається сусід із трилітровою банкою огірків. . На першийпогляд і не зрозуміти, чого в банку більше, огірків чи пеніциліну? Якби такі на стіл удома поставила дружина, ручаюся, справа бскінчилася розлученням, а тут нічого, зійде, аномалія, проте. Тиналиваєш горілку по стопках, по половинці (ну ми серйозно, незбираємося напиватися, повторюю по дві-три стопочки і по будинках), причому, зважаючи на різнокаліберність стопок, одна з нихпризначена «розвідною», тобто спочатку наповнюєш її, її другийстос. А сусід тим часом відтер уривком газети пеніцилін з огірків іпримудрився акуратно їх порізати, полотном від ножівки по металу, вічно ніж кудись діється. Здригнулися. Закусили.
І починається найголовніше, душевна розмова. О, душевна розмова угаражі, особлива пісня. Це вам не балаган «цивільного» застілля.Адже там по суті говорять одні жінки, а чоловіки лише несміливонамагаються вставити бодай слово. І що цікаво, варто тількичоловікам піти в коридор, або на кухню і завести свою розмову, якїхній міжсобойчик ту ж припинять. Крім того, в гаражі не відволікаєгучна музика, надмірно відверте декольте чужої дружини, що сидитьпо інший бік від тебе, господиня, з наполегливими пропозиціямискуштувати черговий кулінарний шедевр (суперечку немає, всебожественно смачно, але скільки можна жерти! ). І тебе не тягнуть, танцювати, не смикає дружина, щоб ти не посадив пляму майонезу нановий светр.
Так про що душевна розмова? Та про що завгодно, про машини, погоду, рибалку, полювання, гриби, машини, футбол, особливості аеродинамікипольоту мухи, кількість зубів на верхній щелепі корови. Особливаувага буде, напевно, приділена наслідкам краху Бреттонвудськихугод, ну мало на світі проблем, які турбують чоловіків. Ну, справді, не про домашні справи говорити. І головне в душевнійрозмові, що ви кажете, а співрозмовник вас слухає і навпаки. . Та йдобре, ми ж ще зовсім тверезі. Коли в пляшці залишається приблизнотретина (неодноразово перевірено), на порозі гаража виникне ще одинсусід і запитає, ну, неважливо що, у будь-якому разі сенсзведеться, «А що це ви тут робите»? Ми народ гостинний, запрошуємойого до столу, принагідно вибачившись, що майже все вже випили таз'їли. На що знову прибув відповість, нісенітниця, у нього ось«випадково» із собою є і пляшка, і закуска, пару цибулин плюсґрунтовно зачерствілий хліб. Душевна розмова триває, теми стаютьвсе більш захоплюючими, що не відразу помічаєш, а вас уже не троє, випивки додалося, та й гараж це не твій. Знайомий, та не твій. Коливстигли переміститися, одне слово, аномалія. І тільки зараззауважуєш, на вулиці темно. А коли закінчив роботу, сонце тільки-новисловлювало наміри, спуститься до горизонту. От і думай, кудиподівся час. Час додому.
Про домашню розмову поширюватися не буду. Нецікаво, та й пропросторово-тимчасовий континуум, там точно не буде. Наступне, якщообличчя чоловічої статі потрапило стати автомеханіком (особливо поелектричній частині), гаражі незмінно діятимуть як зона, згадана уромані Стругацьких, «Пікнік на узбіччі». В прямому сенсі. Бо якщонемає наміру, опинитися на позаплановому пікніку, у гаражі краще незаходити. Поспішаєш додому, краще гаражі обійди, але не піддавайсяспокусі зрізати шлях. Навіть якщо на перший погляд там тихо танікого. Але ледве необачно заглибишся на десять-п'ятдесят кроків уцю зону, як раптово у зовні «мертвому» гаражі відчинитися ворота івесела компанія, не приймаючи жодних заперечень «запросить» достолу «шановну людину», а що далі читайте вище.
/>
Але вистачить про сумне. Гараж, це суто чоловіча територія. Тутніхто не вкаже тобі, що і де має лежати, стояти, валяться. І нетреба пояснювати, що, наприклад, згорілий пилосос річ необхідна івикидати його не потрібно, а тому він зберігається на полиці. Ічого тільки не зберігається на гаражних полицях, шкода тільки, пам'ятаєш, де й що, від сили відсотків на тридцять. А про наявністьдеяких корисних речей і не здогадуєшся (до горілки і закуски це неставиться). Спроби навести лад, і викинути непотрібний мотлохзаздалегідь приречені на провал, ви правильно зрозуміли чому, аномалія. Автор тричі намагався викинути стартер від "москвича" (навіщо він йому, якщо їздив на "жигулях"), але незмінно цюзалізяку мешканці гаражів повертали йому назад зі словами "дивисьяка штука, тобі пригодиться". Те саме і з інструментом і дрібнимидеталями можна тиждень витратити, розкладаючи, сортуючи все це пополичках, ящиках, а через три дні, все це знову в мальовничомубезладді на верстаті. Тому, якщо й заходять у гаражі, то з певнимзабобонним страхом. Ще б пак, звідусіль стирчать промасленізалізяки, які так і намагаються посадити пляму, порвати колготки.Ні, вони краще на вулиці почекають. І що цікаво, у гаражах у жінокгеть-чисто відмовляє їх хвалена інтуїція. Зокрема вміння знаходитизаначки спиртного. Один мій сусід по гаражах навіть не намагавсяробити це у квартирі, всі «скарби» розкривалися негайно. Але вгаражі… Скільки разів його дружина, пересиливши боязкість передгаражем, досліджувала кожен кубічний міліметр цього приміщення ібезрезультатно. Причому, начебто всі ознаки присутні, а саме, їїчоловік, двоє таких самих товаришів, у всіх очі хитрують-хитрують, але ні спиртного, ні закуски немає. Але тільки варто їй залишитимежі гаражного кооперативу, піднімався капот «Волги», знімаласякришка повітряного фільтра і прямо там... Коротше банкетпродовжувався. Чоловіку в гаражі куди комфортніше, ніж у квартирі, там територія дружини і її правила, а тут він господар. Тому він запершої нагоди збігає в гараж, де переодягнувшись у робу, як риба уводі. Що там незакінчений ремонт тієї самої квартири, дрібниці, коли є куди важливіші справи, пофарбувати ворота, промовити днищеавто, перебортувати колеса, та й поспілкуватися з подібними. Але, на жаль, час невблаганний. Гаражні кооперативи видавлюються змегаполісів і на їх місце приходять чужі справжньому автолюбителюпідземні паркінги, де в принципі неможливі душевні посиденьки. Тащо там говорити і страшно подумати, але вже виросло ціле поколінняводіїв, які не можуть самостійно замінити синхронізатори в коробціпередач, а для заміни олії звертаються до автосервісу.
А шкода, йде ціла епоха.