Історія одного дня. Сходження на Казбек, 5047 м.

Я запитав тебе:- Навіщо йдете в гори ви? " (в.С. Висоцький).
спускаємося, прощальні фото на тлі Казбека
, який не лежить на поверхні, це що б подумати, в горах ви такбагато часу проводите самі з собою, що залишається багато часу дляцього… Висота 4100, Штурмовий 4.20 ранку, батько вже як 5 хвилиннамагається нас розбудити, нас це мене – Юру та Костю – хлопця 32років, з яким ми познайомилися пару днів тому, він прилетів ізВладивостока на Ельбрус, а сюди заїхав зійти на ще одну знаковувершину Кавказу.

5 ранку, пропихаю в себе кашу, що швидко заварюється, виходитьнасилу, позив на блювоту зупиняю великим ковтком чаю.Повз наспроходить чергова зв'язка, йдуть щільно, освітлюючи ліхтарями собішлях, батька це заводить, як так? Чому не ми перші? !Але вони йдуть зМетеостанції (3630 м.) і вже знаходяться в дорозі 2-3 години.«паровозів».

вид на льодовик зі штурмового табору
5:30 льодовик, так треба зв'язатися, вчора виймали одного з тріщин, вони хоч і відкриті, але завжди є охочі перевірити, як тримаєсніжний міст чи просто оступаються. Хвилин 5 з'ясовуємо, хто будена чолі нашого «паровозу», пару днів тому до нас ще приєдналися, два земляки Сергій та Віта у лідери вони не напрошуються, можеКостя? Але я наполягаю, першими повинні йти ми, як слабші учасники, Костя після Еля, фізично готовий краще за нас і своїм темпом простохитає всіх. Стегаюся першим номером, тато стає другим, а далі Віта, Сергій і замикає Костя.
Повільно як поїзд, що відходить від станції, набираю швидкість, прислухаючись до себе та інших учасників., «скуті одним ланцюгом», блін.

Крутизна схилу змінюється. І так до п'ятдесяти, це я вважаю кроки.Після п'ятдесятого можна буде зупинитися спертися на ціпки і секунд20 відпочити, і як тільки серце зменшує свій галоп, продовжую зновуі знову до п'ятдесятого кроку. Через годину, йдемо добре, повільно, обійшли близько 2-3 зв'язок .
Крутизна схилу змінюється, зупинки потрібні частіші, на одному зпривалів здалася зв'язка гіда з Хмельницького – Лесі. Мій батько1951 р.Н., Віта та Сергій. А от і зв'язка Лесі, подивіться окрімспорядження, мотузок, рюкзака з усім необхідним, вона веде на«прив'язі» » двох Поляків. Справжня жінка, вона і в хату, і коня, аможе, просто з роботою пощастило.Вони нас обійдуть на фінальномупідйомі завдяки відточеній роками в альплагерах техніці. А от я іСергій, Костя ж скориставшись паузою, втік уперед, не витримавзанадто повільного темпу. Вилазимо на сідловину, попереду фінальнийпідйом. Костя нас не кидає, він уже сходив, а ось зараз організовуєперильну мотузку. Справа в тому, що специфіка сьогоднішнього літатака, що майже повна відсутність опадів і постійне сонце призвелодо утворення льоду на одній із ключових ділянок, там вирубаніщаблі, але навіщо ризикувати, якщо є 30 метрів мотузки та паральодобурів?
< /
В'яжемо вузол Прусика і спокійно переходимо небезпечну ділянку.Весь світ на долоні, краса навколо та безхмарне небо. Ми на вершиніКазбека 5047 м. А ось і Костя, який зняв перильну мотузку і забігна вершину постояти з нами.

Далі спуск вниз, збір штурмового табору. І дорога додому доповсякденності… Машина додала до пробігу 3200 км. Із середньоювитратою 6 л/100, показала себе надійним, містким та вірнимдругом.