Сезон II. Запис 006. Посібник як потрапити до ДТП під час ремонту.

**/
Як потрапити в ДТП під час ремонту… Наочний посібник.

> Ти могла б стати моделлю… Моделью того, як нетреба! не міг, який атракціон на мене чекає, як зміниться моє життяі, як, нарешті, насититься мої і так не нудні будні... Ні, я різнеможу уявити і різного побачив, але це вже занадто! Мій ранокп'ятниці почався... Ні, не з кави... А могло б... Стилі«Х'юстон, у нас проблеми»!

Досі не вкладається в голові, але Омега навіть стоячи в затишномутеплому гаражі, змогла взяти участь у дорожньо-транспортнійпригоді, і це при тому, що вона так і не була ще застрахована, і цебуло вже третє її бойове хрещення.
серйозно? !

Я в той же час зірвався в гараж розрулювати всю цю вакханалію.

<
Коли я був на місці, все виявилося досить просто, безглуздо іжодного разу не весело… Клієнт — дядько у віці. Років, ближче доп'ятого вже десятка, який працює таксистом, не зміг безпечновиїхати з гаража і зачепив Омегу… Мою Омегу!

Боляче…
Дуже боляче…

Вже не знаю, чим він керувався і слухав, коли Олег йому кричав«гальма», але за фактом машина покоцана, а я пригнічений. Як булоділо:коли клієнту обслужили його авто і він уже виїжджав заднімходом з гаража, він не переконавшись у безпеці свого маневру і неслухаючи підказок майстра почав судорожно крутити кермом.вправо-вліво, при цьому навіщось додаючи газу, внаслідок чого був«пришвартований» до Опеля, що спокійно стоїть собі, білястіни.

Поговоривши з клієнтом, ухвалили рішення про те, що розберемосясамі, без допомоги нашої шановної поліції. Тим більше сплачуватиштраф за відсутність страховки мені якось не особливо хотілося.

Збитки мені, звичайно, відшкодували, тільки навряд чи цей дідзнову приїде до нас обслуговуватись. Клієнтів завжди погановтрачати, навіть тих, що псують казенне майно.

Будучи сильно голодним, запропонував Олегові чогосьперекусити.

Наївшись вдосталь, якщо це можна так назвати і обговоривши те, щосталося, а також ще пару інших тем, я повільно рушив у бікінструментів. Озброївшись усім необхідним, я попрямував у бікдонора – знімати з нього двері, щоб перепакувати і поставити наОпеля. Коли з роботою було закінчено, Олег уже на той часзвільнився і був готовий до огляду коробки, та й усього того, що янакоїв напередодні ввечері. Сам же поїхав оформляти страховийполіс. Перед тим, як поїхати — коробку я застав у такому вигляді…Коли настав вечір, був винесений вердикт — лагодити — сенсу немає, треба брати «нову» коробку. Навіть не хочу вдаватися в подробиці, що і як, бо вже був морально готовий до купівлі даного агрегату тай нічого цікавого там немає. Як говориться «помер і мирйому»!

Цієї п'ятниці Кутеж не прийшов…
< /p>
У суботу вдень обмінявши 400 доларів на коробку з мізками, азаразом прихопивши, новоприбулі з Німеччини 16-ті капці з гумою, які мені придивилися, я поїхав у гараж.
< /p>
Коробка.
Мізки коробки.
І знову Ronal.

Олег, люб'язно відклавши всі справи, заходився приводити Німцядо тями. Увечері того ж дня пацієнта було реанімовано. Коробкавстановлена, рис теплообмінник замінений, а система промита. Але, розповідати як, я брав участь у ремонті теплообмінника, мабуть, небуду. Не дуже хочу і ганьбитися. Зупинюся на тому, що ми зДенисом відмили всі патрубки, а так само копирсаючись узапчастинах, знайшли той самий, горезвісний теплообмінник (борідний лопнув) і радіатор (старий мені вимивати якось взагалі) нехотілося). Я б і патрубки не мив, але донорських, на жаль, не було.Олег зробив припущення про те, що термостат міг також бутисуїцидальником, але пізніше з'ясувалося, Що з ним все в порядку.Так само, Олежка, запропонував зварити обвідну трубку замістьтеплообмінника, але в результаті відмовилися від цієї ідеї. Простотому, що дичина якась. При всій повазі до Олега.

У результаті зі зняття/установки теплообмінника, всі лавризабирає собі, як завжди Олег.

Хоча починалося все зі слів:— Ти ж хотів усе сам, усе своїмируками. Давай дерзай.

Але, за підсумком я настільки замучився (тут, я використавсинонім), що Олег взяв усе в свої руки.

Все готово. Я знову був у кермі. Цього разу тет-а-тет.
Ми мчали Одеською трасою, вичавлюючи максимум, щоб перевірити, що всі системи та агрегати працюють як треба. Потім у нас булопобачення на озері. Де нашу ідилію на мить порушив Денис своїмприїздом.
Я, вона і озеро. Що може бути краще?

Потім я привіз її до себе додому. Раз вона ночувала у мене наподвір'ї мого будинку. І я був щасливим. Просто тому, що вона є. Із думками про те, що машину треба все-таки освятити - я пішоввідпочивати, визирнувши у вікно, щоб ще раз поглянути на неї...