Мамо, я гонщик (ні)

Поява у мене машини вдало співпала з досить відчутним розвиткомавтоспорт і пов'язаної з ним культури в Україні.Окрім дрифтових ідрегових запилів, на Чайці почали проводити time-attackзаруби.Приїхавши кілька разів як глядач, я запитав, чому хлопціїздять там, на трасі, а я як лох сиджу на трибуні з бургером. Покия туплю, вони там рівнюють руки і підвищують свій скілпілоторування.З подачі знайомого я все-таки ризикнув вибратисявосени 2015 року на свій перший трек-день. Гоночному треку, нехайвін і не за всіма параметрами відповідає вимогам значної частинисучасних гоночних серій.Перші два трек-дня вилилися в те, що менедико закусило поїхати наступний сезон RTR Time Attack якучасник.Більшість моїх знайомих були налаштовані вкрайнеоднозначно, особливо враховуючи те, що в моїй машині при 1.4об'єму та восьмиклапанній голові було лише 77 паспортних сил. Тимне менш, я дуже перейнявся роботою свого "спірного" робота, якийраніше пройшов ребілд у хлопців з альфа-клубу. Суть у тому, щонавіть на такій архаїчній за сучасними мірками коробці можна булоперемикатися майже без затримок, весь час гальмувати лівою ногою іелектроніка сама підкидала оберти вгору при зниженні, щоб зробитивсе максимально м'яко і безпечно для агрегату. Тим не менш, стоковепідвіски, гуми та крісла дуже не вистачало для того, щоб нормальносконцентруватися на їзді треком. За зиму дістав собі комплектBilstein B14, комплект старих, але ще дуже живих BBS RA, ременіteamtech motorsport та базовий ківш Bimarco Cobra2. PS Спочатку яготувався до класу Club Sport S4, який мав на увазі монопривод тамотори з робочим об'ємом до 1.4. При публікації регламенту на сезон2016 року оголосили про те, що клас закривають через поганунаповнюваність і всі бажаючі можуть поїхати в класі вище, де купахонд з більш приємними динамічними характеристиками при практичнорівному робочому обсязі. Така новина звичайно збентежила, але колипочав усім розповідати, що автоспорт — це круто і що ясорочка-хлопець і поїду, то треба їхати.