Після зими 2012-2013 рр., побачив, що для Білявки вона пройшла важко. Хоча взимку я й не їздив - машина стояла у батьків у селі. Далася взнаки українська збірка (крАЗ) та погана якість Було таке відчуття, що машина взагалі не ґрунтована.Заходи щодо запобігання корозії та іржі не давали результату.На сімейній раді було вирішено продати, тим більше що трохи підкопили грошей і можна було задуматися про іномарку.
Але, щоб продати, потрібно спочатку було Білявку зняти з обліку.Тут і почалося найцікавіше.У техпаспорті машини маленькими літерами було вказано, що вона була куплена в кредит від РайфайзенБанку.І в МРЕО сказали, щоб зняти таку машину з обліку потрібно крім техпаспорта та мого бажання ще довідку ГРОДІ з нотаріальної контори та довідку про погашення кредиту з банку з мокрою печаткою.Довідку нотаріус виписала без проблем.А ось банк навідріз відмовився видати мені довідку про погашений кредит, мотивувавши це нерозголошенням фінансових операцій інших осіб. Звернувся я до продавця - він сказав, що машина оформлена на його тещу і він не шукатиме і не оформлюватиме довідки. Правда дав телефон тещі.
Зателефонував я до власниці моєї машини. Вона дуже неохоче погодилася зустрітись. Під час зустрічі одразу запитала у скільки я оцінюю її працю. Я сказав 300 грн, адже треба було одного дня замовити довідку, а другого дня забрати її з банку. (думав, що по 150 грн на день за таку "працю" буде нормально). Жінка навідріз відмовилася, тому що їй сказали, що зняття з обліку коштує не менше 150 $, і вона менше ніж на 100 $ не згодна. Нічого не вдієш - я погодився. Оскільки, все-таки рано чи пізно потрібно машину буде знімати з обліку. Тут ще з'ясувалося, що колишній господар ніякий їй не зять, а просто раніше їхні сім'ї товаришували.
Отримавши довідку про погашення кредиту, я чесно розрахувався з жінкою. І наступного дня вирушив до МРЕВ, де після кількох годин мені були вручені транзитні номери та розрізаний техпаспорт.
Пофотографувавши машину, виставив оголошення на всіх сайтах продажу які знав. Ціну поставив 25000 грн (3000 $). Оголошення провисіли на сайтах півтора тижні - і жодної реакції. Тільки на одному підписали у коментарях, що машина бита і повністю перефарбована, і ціна їй 1000 $. І ще один просив віддати за 2500 доларів. Тому був, коли майже через два тижні, після вивішування оголошення, мені зателефонував потенційний покупець і запропонував ціну 24000 грн - я без вагань погодився.
Наступного ранку я поїхав машиною на роботу. Кудись і під'їхав покупець зі своїм батьком. Облазили вони машину зверху та знизу, лазили під килимки у багажнику, салоні. Оглядали двигун. На СТО їхати не захотіли - я і не наполягав, тим більше, що трошки сочилося масло крізь задній сальник коленвала. Не критично, масло не спадало, але жирне запилене місце було. Покупці погодилися перерахувати гроші через банк, оскільки я був один і трохи боявся за себе.
Поїхали до МРЕО оформляти продаж. На радощах я навіть сам відкрутив свої транзитні номери і причепив їх. Чесно кажучи, важко було розлучатися з нашою першою машинкою, але нічого не поробиш. Дружина говорила, що мало не плакала, коли поверталася з роботи, а місце стоянки Білявки під будинком було порожнім. Так ми розлучилися з нашою машинкою проживши разом трохи більше двох років і наїздивши близько 20000 км.
5









Коментарі
Коментарів ще немає.