ч.12 Дорога додому

Попередній записhttps://megadriver.org/p702839-c11-rumuniia-transfegeraske-sose
Прокинувшись вранці, відчув втому від недосипання, але бажаннязалишатися в рівнинної Румунії не було ні грама Маршрут покілометражу був не великий, але шлях який вибрав, йшов на початкупо гірській місцевості, були пейзажі але не такі вражаючі як наТрансфегераші, таке враження що зараз гори зімкнуться. Далі гірськамісцевість змінилася на рівнину, де майже через кожен кілометр булоякесь селище, обмеження швидкості в якому 50 км/год, самі ж селищадуже довгі, оскільки будинки розташовуються по дорозі Не встигнешрозігнатися, як доводиться гальмувати, у дочки від такої їздипочало нудити, доводилося кілька разів зупинятися. Пам'яток не буложодних, тому нудно, але впевнено ми рухалися у бік кордону зУкраїною. Румунії навіть бачачи знак кінця населеного пункту, неварто збільшувати швидкість, оскільки поліція часто стоять у кущаху засідці перед виїздом. Так одного разу в населеному пункті малоне попався, їхав близько 70-80, коли бачу стоїть поліцейськамашина, слава богу вони обідали. Як казав раніше, у Румунії водіїпопереджають заздалегідь про поліцейських. Перед містом Сирет, заяким був Румунсько-Український кордон, ми зупинилися в кишеньціперекусити і сходити по малій нужді, повз якраз проїжджали поліцаї, посигналили мені, я так і не зрозумів що це було, напевно, щовийшли з машини без жилетів. Далі я зустрів їх, але вони незупинили мене, тільки провели недобрим поглядом. Тут на кордоні ябоявся, що мені можуть згадати і не оплачений проїзд автобаном (досі не знаю чи потрібно там було платити чи ні) та недоброзичливевітання поліцейських та тонування та інші грішки, але все це буломарно, Румун пройшов за 10 хвилин. Ну а В Українському кордонідовелося довше чекати, але це вже було не важливо, бо незважаючи наскладну політичну та військову обстановку, все одно таки тягнедодому і напис Україна зігрівала та вселяла гарний настрій танадію, що все те, що останнім часом відбувалося з ненькою Україноюзакінчилося за час нашої відсутності (наївний). Та місцевимиохоронцями законів, які бачачи номери Дніпропетровська зупиняли безпричин весь час, посилаючись на лихоліття, але так як у нас не булозброї та наркотиків, бажали Щасливого шляху.
Доїжджаючи до Кам'янця-Подільського я передзвонив за номером, дедомовлявся зупинитися, але номер був не в зоні дії, у навігаторітакої вулиці не виявилося, після марного додзвону, побачившипридорожній готель перед самим містом, було ухвалено рішенняоселитися в ньому, тим більше ціна 300 грн./добу. За двокімнатнийномер, після європейських цін 35-40 євро на добу, була для насприйнятною. Тут же можна було замовити вечерю, чим ми йскористалися, бо їхати до міста вже не було бажання.