Як відбувалася покупка

Якщо ліньки читати весь пост, гортай у самий низ до Висновку :)
Понеділок 21 листопада. У цей прекрасний осінній день, післяроботи, гортав новини вконтакті і натрапив на цікавий пост.Якщохтось знає, є такий гурт ПЗТ Поясни за тачку.І ось адмін "пояснював" за Вольво 245. Я прочитав опис і зрозумів, що меніпотрібна ця машина. Погортав інфу в інеті і вирішив, що вонаповинна бути з двигуном об'ємом 2.1 на карбюраторі.Далі почалисяпошуки машини.На "авторіа" знайшов 245-го за 600 $.Все, що було пронього написано:стан - сів і поїхав. Не влаштувало, що машина за 800кілометрів від мене, в Ізмаїлі, і стан "сів і поїхав" не вселявдовіри, що авто без проблем дістанеться Києва, а свій опель дляпідстрахування гнати на цю відстань не хотілося. Вирішив написатипродавцю, що готовий хоч завтра забрати машину, але за 450$ і зОдеси, спеціально написав, бо дзвонити не хотів, бо не вірив, щовласник вирішить віддати її і тим більше здійснить заради цьогопоїздку до Одеси тривалістю 6 годин. Та я і не поспішав ізпокупкою.
Почав шукати далі. Зайшов на зрост. На той момент Україноюпродавалося 5 машин. Їхня ціна була від 1000$ і вище. При цьомустан, судячи з фото, був навіть гіршим, ніж у ізмаїльської.Погортав я пошук нижче і побачив в архіві, що раз на 3-4 місяціхтось за будь-яким виставляє на продаж 245 за ціною менше 1000 $. Яподумав, що значить нема чого поспішати. Розмістив піст про пошукВольво у себе вконтакті та на вольво клубі.
Час минав. Ні привіту, ні відповіді. І тут несподіванок — у середунадходить відповідь, що машина ще не продана. За 450 $ невіддадуть, але скинули ціну до 550 $. Моєї радості не було меж. І язавалив продавця повідомленнями про машину. І тут знову ігнор.Продавець читав повідомлення та нічого не відповідав. Я принципововирішив, що дзвонити не буду до п'ятниці. Бо на навчанні та роботібув цілковитий завал. Я в будь-якому разі зміг би подивитись машинутільки в суботу. Зрозуміло, продавець не відповів мені. Хоча янавіть на OLX писав йому на личку; )
У результаті настала п'ятниця. О 9-й ранку я здійснив дзвінок.Дізнався, що машина використовувалася для вантажних перевезеньселами мене це нехило засмутило. Власник сказав, що в принципіпроблем немає, окрім відсутньої стелі. Ну, стеля це не страшно. Яозвучив свою ціну — 450$ і наголосив, що можу забрати машину вжезавтра. Він сказав, що порадиться з дружиною, і попросивзателефонувати ввечері. Для мене це був зелений сигнал. Я подзвонивдругу і "втішив", що ми їдемо до біса на паски за машиною, про якумайже нічого не відомо. Оскільки я йому й раніше казав, що, може, треба буде їхати, він був хоча б морально готовий. Далі я швидкознайшов попутку в бла-бла каре. Тепер я точно знав, що ми вирушаємодо Одеси цієї ночі. Вже все було розплановано:попутка вирушала о 12з Києва — о 6:15 мав би вирушити автобус з Одеси до Ізмаїла — об 11ми приїхали б на місце — до 12 дня ми мали б закінчити з оглядом, провести експертизу заводських номерів агрегатів (не хотів отриматидвійника без можливості постановки на облік) - 12:15 ми мали бпокинути Ізмаїл, щоб до 22:00 бути в Києві. Радості було просто неописати скільки.
Десь о 15:00 дня в п'ятницю я закінчив із навчанням та роботою. Тутдо мене доходить, що буксирувальний трос залишився в Опелі. Їхатиза ним не було часу (київ великий, і дістатися гаража зайняло б неменше 1.5 години, а ще й назад). Ніхто з колег не опинився вбагажнику троса. Я зрозумів, що ось перші витрати на Вольво підуть.Ашан був близько. Там знайшовся трос за 125 грн завдовжки 4.5 м.Начебто бл. І тут чекав сюрприз. Дзвонить власник і каже, що невіддасть машину за 450 $. Пояснив це тим, що і так багато дзвінків, хтось забере дорожче. Відступати було пізно і довелося зійтись на500 $. Ну це хоча б прийнятно, на мій погляд.
Пізніше я зайшов додому забрати плоскогубці та викрутку. Все, я бувготовий до подорожі. Так-так, я їхав забирати 40-річну машину здвома інструментами та тросом. Ближче до 11 вечора попрощався здружиною і поїхав на Теремки чекати на Ніссан прикладу з бла-блакара.
На теремках на нас чекали перші проблеми. Водій з прикладомзапізнився на 30 хвилин. За цей час ми з другом встигли замерзнути.А коли він приїхав, ми були трошки в ах ... (у шоці). Там уже окрімводія сиділо 2 пасажири. Ми зрозуміли, що дорога буде важкою. Якщокоротко, в цьому кориті місця мало як попереду, так і ззаду, але згорем навпіл ми дісталися Одеси і навіть вчасно.
І тут на нас чекав черговий трабл. Автобус на 6:15 відмінили. І намдовелося чекати наступну ще цілу годину. У нашому дуеті вже почалипрослизати думки, що це якісь зовнішні сили намагаються вберегтивід поїздки за білим сараєм. Але мене сумніви взяти не могли.Занадто багато було адреналіну та бажання отримати потаємногокрокодила :)))
І ось після 4 годин тряски дорогами Одеської області (про самудорогу нижче), ми потрапили до Ізмаїла. Тут на нас чекав наступнийсюрприз. Ми вийшли на автовокзалі, а Вольво був на околиці.Спочатку ми домовлялися, що він забере нас. Але у Вольво виявивсяпорожній бак, і власник чекав, поки йому підвезуть бензин. Попросивзачекати 40 хвилин. Довелося гасити на автовокзалі. З плюсів можнавиділити те, що ми надивилися на доісторичні автобуси типу Лаз, Ікарус і Паз. У нас у Києві такого не зустрінеш. Ну і кава вбудівлі тут дуже смачна.
І тут ми побачили її. Білий сарайчик зухвало мчав у наш бік. Водійрізко зупинився просто на пішохідному переході. Я одразу зрадів, бодвигун працював рівно і тихо. Диму не було, гальма працювали. Отже, з'явився невеликий шанс, що авто дістанеться Києва. На годинникубуло 12:50.У нас залишалося 10 хвилин, щоби встигнути в МРЕО доперерви. Адже в цій ситуації ми думали, що перерва означає для насночівлю у цьому місті. Нас посадили в салон і відразу ошелешили, щонемає спинки заднього ряду. Про це нам ніхто не говорив, і це менезасмутило:(
Власник, як почув, що ми поспішаємо в МРЕО, дав по газах. Я вважавце гарною можливістю оцінити стан машини. Адже під навантаженнямявно були б помітні проблеми, але все було рівно і чітко.Окрімпідвіски та напіврозібраного гримучого салону.По підвісці, якпояснив власник, потрібно змінювати всі гумки.Таким сумним фактомбула установка вантажних амортизаторів ззаду.Це не тільки задерлодупу вгору, але й змусило порожню машину коли ми приїхали в МРЕО, нас відправили в "будку" до експерта. Його на місці не виявилося, але там був номер телефону. З 8 спроби експерт взяв трубку і сказавпід'їжджати до двох до йому було, що було робити, залишалося тількичекати, але був час перевірити машину, все виявилося набагатокращим, ніж я очікував. Двигун без явних потік масла. Як і заднійміст, за кузовом претензій теж особливих не було. Погано підігнанікапот та двері. Панелі в рижках, але без гнилі. Прогнив лише лівийпоріг. І то зовсім небагато.
Поки дивилися машину, приїхав експерт. Він, почувши, що ми хочемопоїхати на ній до Києва, висловив певні сумніви щодо цієї ідеї. Алея пояснив, що якщо з номерами агрегатів все ок, то ми одразу їдемодо Києва. Експерт попався дуже привітний та гуморний. Він увійшов унаше становище та з максимальною швидкістю все перевірив. За йогословами, за свою кар'єру він не часто бачив старі Вольво наперереєстрації. Цей експерт зламав невдачливість того дня. Змоменту нашої з ним зустрічі нам почало нарешті везти. З номерамивсе виявилося гаразд. Тепер сумнівів не було:машина сьогодні поїдедо Києва.
Ми отримали офіційний висновок про цілісність панелей автомобіля тапоїхали завозити додому власника. Я як гордий майбутній власник сівза кермо і почав проводити тест-драйв. Відразу помітив простовеличезний люфт керма. Він реально відхиляється градусів на 10, амашина продовжує їхати прямо. Зчеплення бере теж вгорі. А ще салонпросто в диму. Як виявилось, трубка відпрацьованих газів була непідключена до фільтра. Але це були дрібниці. Ми вже заправили моюмашинку на 500 грн і поїхали у бік Одеси. З плюсів:дим у салоніз'являється лише за відкритих вікон. Оскільки у нас працювала піч, то вікна були завжди закриті і диму не було. Самому мінімумі).
Якщо говорити про дорогу до Одеси, то тут більше емоцій, ніж слів.Насамперед треба сказати, що вона набагато краща, ніж я думав. Якрозповідав експерт, Саакашвілі розпорядився хоч трохи підлатати її.Робітники зробили ремонт дуже своєрідно. Якщо коротко, тобто безлічпросто підлатаних ділянок з коліями і маленькими ямами, є великіділянки з ідеальним новим асфальтом, але вони як правилозакінчувалися повною відсутністю дороги (просто виїзд на ґрунтовкуз воронками, як від снарядів), а також були ділянки старої дороги, не палатаною з ямами шириною та глибиною в кілька коліс. Останніділянки були найсумнішими. Сам влетів у кілька великих ям. Цереально страшно, коли твоя машина коштує копійки, а попереду ще 700км. Я думав, що і шини поріжу, і рульову рейку вб'ю. Але всеобходилося. Причиною, до речі, було те, що з 4-х дискових гальмпрацює лише лівий передній супорт. Тому машина майже не гальмує.Так ще й за гальмування її дуже тягне вправо. Так що, гальмуючи, яміг їхати чи прямо, чи правіше. Зазвичай це означало вибирати здвох зол менше.
По дорозі до першого села довелося зробити першу вимушену зупинку.Нас зупинив на посаді інспектор. Я повівся як справжній дурень.Відразу почав питати про причини зупинки тощо. Не подумав, що їдунапівживою машиною. Походивши з інспектором навколо машини, язрозумів, що зараз отримаю протоколи за ремені (вони закис і непрацювали), за лису задню гуму (вона була в кількох місцях протертадо корда), відсутності однієї колісної гайки і за внесення змін дозадньої підвіски. Дещо врятувало, що з номерами двигуна все булонорм. Тут допоміг висновок експерта. Добре, що потрапив адекватнийінспектор. Він запитав, навіщо машина, я сказав, що дляреставрації. На питання куди довелося відверто збрехати, що тількидо Одеси. Він ще й пожартував, що звичайно до Одеси, бо далі цієюмашиною просто небезпечно їхати. І тут вступило у справу везіння.Він попросив зазирнути всередину, бо не бачив тут таких машиндосить давно (звичайно розумні місцеві об'їжджають цю посаду, їм непотрібні проблеми). Оглянувши салон, він віддав мені документи тапобажав удачі. Також попередив, що машина є досить рідкісною іувага з боку поліції нам забезпечена. Окрім цього, він нам допомігі розповів, де в Татарбунарах (наступне маршрутом село), ​​можнароздобути лампочку. І ми продовжили шлях.
Дорога була то чудовою, то знову доводилося на першій передачілавірувати між лійками. Ми вже розуміли, що до Києва дістанемосядалеко за північ. Адже швидкість була набагато нижчою, ніж миочікували. У Татарбунарах було куплено лампочку H4. Ізвстановленням проблем не виникло. Продавець не збрехав, і зпроводкою було все ОК. Проблема була саме у лампочці. Саместемніло, і побоювання підтвердилися. Через дуже задерту дупусвітять фари на кілька метрів попереду. Далеке світло хоч якосьдозволяло щось бачити. Спочатку я боявся вмикати його часто, бобоявся зліпити зустрічних водіїв. Але коли стемніло повністю, бездалекого світла не було нічого видно. Благо, як виявилося, далекийне зліпив зустрічку, і нам за всю дорогу до Києва так ніхто й неморгнув із претензією.
Далі на нас чекав шлях транзитом Молдовою. Були деякі побоюваннящодо цього відрізку шляху. Бо мій друг із документів мав лишестудентський. Як виявилось, у машин з українськими номерами ніхтонічого не питає. Тільки дивляться скільки людей у ​​салоні і даютьпапірець. На виїзді з Молдови листочок потрібно обов'язкововіддати. Якщо ви коли-небудь захочете поїхати туди, знайте — там накпп ями в підлогу колеса. Вольво проходило на ура, але наприкладЧератик дружини тут явно ліг би бампером. Також на територіїМолдови є міст. Там є яма, яка закрита листом металу. Воназакривала відсутню частину дороги. Ми туди в'їхали. Метал просів, іщоби виїхати, довелося подолати нехилу різницю висот. Завідчуттями, це був заїзд на високий бордюр. Бо була ніч, непобачив, чи можна об'їхати цю залізницю, але будьте обережні.
Після в'їзду в Україну було ухвалено рішення шукати заправку. Черезкілометрів 20 її було знайдено. І тут на нас чекав сюрприз. Мизаправили повний бак і нам влізло всього 43 літри. При тому, що бакмав умістити більше 60-ти. Сказати точно ми не могли, тому щоєдиним непрацюючим приладом на панелі був вказівник рівня палива.Але проста математика казала, що перед заправкою у нас мав бутимайже порожній бак. Адже ми проїхали 270 км. Колишній власникзаправив 7 л, і ми перед виїздом ще 25 л. Витрата нам обіцяли нарівні 10-11 л/100 км, тому ми повинні були заправити не менше 60 л.Ну чорт із ним. Як машина розбиратиметься, подивлюся що та як. Націй же заправці купили найдешевшу олію (дорого не було сенсу брати, тому що вдома все одно з промиванням все змінюватиметься). Відразудолили. Зрозуміли, що все погано, тому що власник за 2 останні рокимасло точно не змінював. Там чорна брудна жижа. Але деталі навигляд ще більш менші. Тож заміна олії та фільтрів у першучергу!
Далі ми доїхали до Одеси. На кпп нас не гальмували, але всі хто тамстояв трохи голови не звернули, так задивлялися (може пізнопомітили та шкодували, що не встигли махнути жезлом). За Одесою навогні почали повечеряти, і тут я почав розуміти, що машина дужедовга. Вона реально довша за більшість машин на парковці і втрафіку. Також я наголосив, що на неї звертають багато уваги. Миколись припаркувалися біля заправки, всі, хто стояв біля неї, поглянули на нас. Може машина справді унікальна, а може простоніхто не очікував побачити у цьому "динозаврі" двох студентів.
Після швидкої вечері ми усвідомили, що вже 7 вечора, а ми все ще вОдесі. На нас чекало ще 465 км. Хоча я розумів, що ми пройдемо їхбез нічого, адже у нас вийшло дістатися з Ізмаїла до Одесижахливими дорогами. А ці 500 км майже автобаном повинні булизайняти у нас трохи більше 6 годин. Ну, про цю частину подорожіписати особливо нема чого. Машина чудово тягла. Їхали 85-90 увесьчас. Але, проїхавши 100 км одометром, заїхали на заправку і залилизнову повний бак. Таким досвідченим шляхом ми дізналися, щодинозавр їсть не менше 13 л на сотню. Я грішу на поганоналаштований карб. Бо наступного дня в Києві, коли почалисяневеликі товкучки біля світлофорів, на неодружених у салон виразнопробирався запах бензину. Думаю, він заливає.
До Києва ми в'їхали о 2 ночі, бо довелося кілька разів зупинятися (пити каву; просто походити, не від втоми, а щоб прогнати сон; також допомагали хлопцям після дтп біля Києва ( буде на драйві). О2:00 у неділю.
2) дорога Одеса — Ізмаїл проїзна, але тільки на джипі.
3) ми купили Вольво 245 за 500$.
> 4) проїхали 40-річною машиною 800 км без поломок і навіть спинине втомилися. Просто в кінці дуже хотілося спати, тому що вийшло, що більше доби на ногах. 5) машина цими вихідними пройде підготовкудо зими і буде поставлена ​​в гараж до весни, так що дуже живогобортжурналу до Березня можна не чекати. Підготовка до зимиполягатиме в очищенні кузова від іржі та покритті антикорозійноюґрунтовкою.
6) навесні над машиною розпочинаються реставраційні роботи. Основнамета - восени брати участь у OldCarLand у Києві.
7) швидкість відновлення залежатиме тільки від того, наскількидобре зараз піде мій невеликий бізнес.
8) ближче до літа машина точно вирушає у перефарбування. Проектбуде справді унікальним, тому що моя дружина художник і пообіцяланамалювати бомбезний дизайн для Вольво. Скажу відразу, доки машинуне перефарбую у вибраний варіант, дизайну ніхто не побачить. Нехайбуде невеликий сюрприз.
9) салон теж перешиватиметься за особливим дизайном. Є шалена мріязробити панорамний дах. Але я глянув, що це дуже дорого. Тож цяідея на останньому місці.
"1) Київ залишили о 00:20 у суботу, а повернулися о 2:00 унеділю.
2) дорога Одеса — Ізмаїл проїзна, але тільки на джипі.
3) ми купили Вольво 245 за 500$.
4) проїхали на 40 -літній машині 800 км без поломок і навіть спинине втомилися. Просто в кінці дуже хотілося спати, тому що вийшло, що більше доби на ногах. 5) машина цими вихідними пройде підготовкудо зими і буде поставлена ​​в гараж до весни, так що дуже живогобортжурналу до Березня можна не чекати. Підготовка до зимиполягатиме в очищенні кузова від іржі та покритті антикорозійноюґрунтовкою.
6) навесні над машиною розпочинаються реставраційні роботи. Основнамета - восени брати участь у OldCarLand у Києві.
7) швидкість відновлення залежатиме тільки від того, наскількидобре зараз піде мій невеликий бізнес.
8) ближче до літа машина точно вирушає у перефарбування. Проектбуде справді унікальним, тому що моя дружина художник і пообіцяланамалювати бомбезний дизайн для Вольво. Скажу відразу, доки машинуне перефарбую у вибраний варіант, дизайну ніхто не побачить. Нехайбуде невеликий сюрприз.
9) салон теж перешиватиметься за особливим дизайном. Є шалена мріязробити панорамний дах. Але я глянув, що це дуже дорого. Тож цяідея на останньому місці.
"1) Київ залишили о 00:20 у суботу, а повернулися о 2:00 унеділю.
2) дорога Одеса — Ізмаїл проїзна, але тільки на джипі.
3) ми купили Вольво 245 за 500$.
4) проїхали на 40 -літній машині 800 км без поломок і навіть спинине втомилися. Просто в кінці дуже хотілося спати, тому що вийшло, що більше доби на ногах. 5) машина цими вихідними пройде підготовкудо зими і буде поставлена ​​в гараж до весни, так що дуже живогобортжурналу до Березня можна не чекати. Підготовка до зимиполягатиме в очищенні кузова від іржі та покритті антикорозійноюґрунтовкою.
6) навесні над машиною розпочинаються реставраційні роботи. Основнамета - восени брати участь у OldCarLand у Києві.
7) швидкість відновлення залежатиме тільки від того, наскількидобре зараз піде мій невеликий бізнес.
8) ближче до літа машина точно вирушає у перефарбування. Проектбуде справді унікальним, тому що моя дружина художник і пообіцяланамалювати бомбезний дизайн для Вольво. Скажу відразу, доки машинуне перефарбую у вибраний варіант, дизайну ніхто не побачить. Нехайбуде невеликий сюрприз.
9) салон теж перешиватиметься за особливим дизайном. Є шалена мріязробити панорамний дах. Але я глянув, що це дуже дорого. Тож цяідея на останньому місці.
"
"