У цьому пості йтиметься про поїздку до Туреччини та на Балканинаприкінці весни — на початку літа минулого року. 2021 року ми сілив машину, завантажили наш нечисленний багаж (три рюкзаки на двох), ми вирушили до Чорноморська, звідки на поромі перетнули Чорне мореі прибули до турецького порту Карасу, звідти до Стамбула трохибільше ста кілометрів./p>
Відразу скажу, що за ту поїздку я зробив понад 5000 фотографій, кілька сотень з яких — це фото, на яких присутня наша машина.Дляцього посту я вибирав, звичайно, тільки фото з "леоном", бо це йогобортжурнал, а не мій особистий інстаграм. Дуже складно буловибирати з такого числа фоток, я брав лише найцікавіше, але фотоквсе одно буде багато.
«Леон » на тлі Босфору
Про трафік у Стамбулі (і взагалі в Туреччині) я міг би написати неодин пост. Скажу просто, що це страх і жах, людям з такиминавичками керування не можна сідати за кермо. Але Стамбул —прекрасне місто, одне з найкращих, де я бував. З Стамбула ми рушилина південь. Міст Османгазі нереально здоровий, ніяке відео непередасть його масштабів:Ми переночували недалеко від Ефеса, подивилися античні руїни і рушили далі у Фетхіє. Там ми провеликілька відмінних днів.
Пляж Черепах недалеко від Фетхіє. > Після цього ми вирішилизробити невеликий гак і з'їздити в Памуккале, провели там паруднів, багато фото міг би прикріпити сюди, але зосереджуся на фото«Леона». Ось дорогою з Памуккале заїхали на гірське озеро Салда. Уньому багато вапняку, тому вода яскраво-синя, а береги білосніжні.провели три тижні. За ці три тижні ми об'їздили всі околиці, весьрайон Лікійської стежки. Пару тисяч фото я міг би показати лише зцих країв. Я не знаю, де ще є така природа та такі серпантинивздовж моря. Таких захоплюючих доріг я не зустрів потім ніде вЄвропі. До кінця травня ми вирішили рухатися у бік Каппадокії.Проїжджали через абсолютно порожню через карантин Анталію (напевно, єдине місце в Туреччині, яке не сподобалося). В іншому шлях лежавчерез найкрасивіші рівнини та гори.
Десь по дорозі до Каппадокії.
У Каппадокії було чудово, але трохи не так, як ми собі її уявляли.Політ на повітряних кулях – це дуже круто, але поїздка на квадрикахна заході сонця сподобалася навіть більше. А ось фото «Леона» упустелі:Об'їздивши до початку червня в Туреччині все, що тількиможна було, окрім її східної частини, ми стали розуміти., щопідходить для повернення додому. Але повертатись додому зовсім нехотілося. На той час з карантину вийшла Греція і ми почалиподумувати про те, щоб поїхати туди. Але потім нам спала на думкуідея подивитися Балкани. Ми сіли в машину, зробили довгий кидокназад до Стамбула, переночували там і вранці вже були готові донаступного етапу подорожі:
Наш нечисленний багаж
Кілька годин шляху, кілька годин на болгарській митниці, і мив'їхали до ЄС. Доїхали до Софії, переночували і вранці вирушили убік Чорногорії. Дорога лежала через Сербію, куди нам не дужехотілося заїжджати, але інших варіантів не було. Ще навігатор наснамагався вести через Косово, але ми не ризикнули. Так-так, Сербія, ми й не сумнівалися. Чорногорія нам сподобалася з перших же видівза вікном.
Міст через каньйон Морачі
До вечора того ж дня сонні та втомлені ми доїхали до Будви, проїхавши її практично всю Чорногорію наскрізь (на щастя, розмірице дозволяють зробити досить швидко), ми заселилися в будинок насхилі. Вранці на нас чекав такий вигляд:Буда
Сама Будва не представляє нічого особливо цікавого. Невеликий налітсовка, деякі подібності до Ялти. Проживши там кілька днів іподивившись околиці, ми винайняли квартиру на березі Которськоїзатоки. Там все набагато цікавіше.
Найвизначніше місце в тих краях — Мавзолей Негоша, який знаходитьсяна висоті майже 1700 м. На серпантинах, що ведуть до нього можна, наприклад, зробити такі фото:
Іду на зліт
Знижусь
Чорногорія дуже маленька, але в ній виявилося неймовірно багатодивовижних місць. Розповідати про них можна довго, але я спробуюкоротко проілюструвати їх за допомогою «Леона»:Дорогою на відому (ідосить небезпечну) видову трасу P14
Я ще не був в Ісландії, але мені здається, там якось приблизнотак:Траса P14 досить небезпечна — посеред дороги то там, то тутлежало каміння, що скотилося з вершин гір. На щастя, нам пощастило, і на голову нам нічого не впало. Але проїхати P14 до кінця ми незмогли - посередині шляху трасу замело снігом (нагадаю, це бувчервень). Проте в об'їзд ми таки дісталися озера Пива. Тамфантастично!
Озеро Пива
І ще раз озеро Пива
Два тижні в Чорногорії добігали кінця, ми подивилися там все, щотільки було можливо. Ми навіть їздили на інший край країни, дивитись у прірву — у горло Соколово. Але настав час їхати додому, ми зібрали речі та зрозуміли, що додому ми ще зовсім не хочемо. Такбуло вирішено переночувати на Которі ще одну ніч, а вранці вирушитидо Албанії. Автобани теж є! ) Ми переночували в Тирані і рушили даліна південь. Найкрасивіше місце, яке нам трапилося на шляху -перевал Ллогара. За ним сіра, похмура і схожа на совок Албаніяперетворюється на Албанію курортну.
Перевал Ллогара
Загалом Албанія нам швидше не зайшла. Так, на півдні вонаакуратніша, більш цивілізована. Але там все одно практично ніде неможна розрахуватися карткою, заправки дуже сумнівного вигляду, селища намагаються бути схожими на європейські, але все одночастіше нагадують наш Крим. Природних пам'яток там теж не дужебагато, як і цікавих міст (за винятком хіба що Гірокастра.)Проживши на самому півдні Албанії в Ксамілі тиждень і подивившисьусі його околиці, ми вирішили, що тепер настав час повертатисядодому.Навігатор вів нас через сусідню Грецію.Тади нас не пустиличерез ковидні обмеження (недаремно ми спочатку туди вирішили неїхати).Ми розвернулися і поїхали через Македонію.Далі — Болгарія, Румунія, кордон України, Ізмаїл і Київ.Три виснажливі дні дороги і21 червня ми повернулися до Києва. Турне - 12 125, 1 км.
7 країн, 6 морів, 64 дні. Я можу сказати про свою машину запідсумками цієї подорожі? Та вона офігенна! Жодної поломки за всюподорож.Тільки в Каші у нас сів акумулятор.Повернулися з пляжу, амашина не заводиться.На щастя місцеві прикурили, вранці ми купилиновий аккум і поїхали далі. Витрата олії приблизно як і була доцього містом - до 100 г на 1000 км. Саме в цій подорожі япо-справжньому полюбив свою машину. Керованість - це головнийпараметр, за яким я тепер оцінюю автомобілі. Водити «Леона» крутимитурецькими серпантинами вздовж моря на заході сонця — це найкраще, що зі мною траплялося. Але це ще далеко не все. Через два місяці всерпні ми вирушили на «Леоні» у ще більш масштабну подорож. Але проце трохи пізніше…
"проте в об'їзд ми таки дісталися озера Пива. Там фантастично!
Озеро Пива
І ще раз озеро Пива
Два тижні в Чорногорії добігали кінця, ми подивилися там все, щотільки було можливо. Ми навіть їздили на інший край країни, дивитись у прірву — у горло Соколово. Але настав час їхати додому, ми зібрали речі та зрозуміли, що додому ми ще зовсім не хочемо. Такбуло вирішено переночувати на Которі ще одну ніч, а вранці вирушитидо Албанії. Автобани теж є! ) Ми переночували в Тирані і рушили даліна південь. Найкрасивіше місце, яке нам трапилося на шляху -перевал Ллогара. За ним сіра, похмура і схожа на совок Албаніяперетворюється на Албанію курортну.
Перевал Ллогара
Загалом Албанія нам швидше не зайшла. Так, на півдні вонаакуратніша, більш цивілізована. Але там все одно практично ніде неможна розрахуватися карткою, заправки дуже сумнівного вигляду, селища намагаються бути схожими на європейські, але все одночастіше нагадують наш Крим. Природних пам'яток там теж не дужебагато, як і цікавих міст (за винятком хіба що Гірокастра.)Проживши на самому півдні Албанії в Ксамілі тиждень і подивившисьусі його околиці, ми вирішили, що тепер настав час повертатисядодому.Навігатор вів нас через сусідню Грецію.Тади нас не пустиличерез ковидні обмеження (недаремно ми спочатку туди вирішили неїхати).Ми розвернулися і поїхали через Македонію.Далі — Болгарія, Румунія, кордон України, Ізмаїл і Київ.Три виснажливі дні дороги і21 червня ми повернулися до Києва. Турне - 12 125, 1 км.
7 країн, 6 морів, 64 дні. Я можу сказати про свою машину запідсумками цієї подорожі? Та вона офігенна! Жодної поломки за всюподорож.Тільки в Каші у нас сів акумулятор.Повернулися з пляжу, амашина не заводиться.На щастя місцеві прикурили, вранці ми купилиновий аккум і поїхали далі. Витрата олії приблизно як і була доцього містом - до 100 г на 1000 км. Саме в цій подорожі япо-справжньому полюбив свою машину. Керованість - це головнийпараметр, за яким я тепер оцінюю автомобілі. Водити «Леона» крутимитурецькими серпантинами вздовж моря на заході сонця — це найкраще, що зі мною траплялося. Але це ще далеко не все. Через два місяці всерпні ми вирушили на «Леоні» у ще більш масштабну подорож. Але проце трохи пізніше…
"проте в об'їзд ми таки дісталися озера Пива. Там фантастично!
Озеро Пива
І ще раз озеро Пива
Два тижні в Чорногорії добігали кінця, ми подивилися там все, щотільки було можливо. Ми навіть їздили на інший край країни, дивитись у прірву — у горло Соколово. Але настав час їхати додому, ми зібрали речі та зрозуміли, що додому ми ще зовсім не хочемо. Такбуло вирішено переночувати на Которі ще одну ніч, а вранці вирушитидо Албанії. Автобани теж є! ) Ми переночували в Тирані і рушили даліна південь. Найкрасивіше місце, яке нам трапилося на шляху -перевал Ллогара. За ним сіра, похмура і схожа на совок Албаніяперетворюється на Албанію курортну.
Перевал Ллогара
Загалом Албанія нам швидше не зайшла. Так, на півдні вонаакуратніша, більш цивілізована. Але там все одно практично ніде неможна розрахуватися карткою, заправки дуже сумнівного вигляду, селища намагаються бути схожими на європейські, але все одночастіше нагадують наш Крим. Природних пам'яток там теж не дужебагато, як і цікавих міст (за винятком хіба що Гірокастра.)Проживши на самому півдні Албанії в Ксамілі тиждень і подивившисьусі його околиці, ми вирішили, що тепер настав час повертатисядодому.Навігатор вів нас через сусідню Грецію.Тади нас не пустиличерез ковидні обмеження (недаремно ми спочатку туди вирішили неїхати).Ми розвернулися і поїхали через Македонію.Далі — Болгарія, Румунія, кордон України, Ізмаїл і Київ.Три виснажливі дні дороги і21 червня ми повернулися до Києва. Турне - 12 125, 1 км.
7 країн, 6 морів, 64 дні. Я можу сказати про свою машину запідсумками цієї подорожі? Та вона офігенна! Жодної поломки за всюподорож.Тільки в Каші у нас сів акумулятор.Повернулися з пляжу, амашина не заводиться.На щастя місцеві прикурили, вранці ми купилиновий аккум і поїхали далі. Витрата олії приблизно як і була доцього містом - до 100 г на 1000 км. Саме в цій подорожі япо-справжньому полюбив свою машину. Керованість - це головнийпараметр, за яким я тепер оцінюю автомобілі. Водити «Леона» крутимитурецькими серпантинами вздовж моря на заході сонця — це найкраще, що зі мною траплялося. Але це ще далеко не все. Через два місяці всерпні ми вирушили на «Леоні» у ще більш масштабну подорож. Але проце трохи пізніше…
"але про це трохи пізніше…
Коментарі6
Круто! Хочу зібрати компанію для подорожі до Туреччини
Цікаво! 😁👍
Скільки часу триває пором до Туреччини з Одеси?
Тільки більше доби, близько 30 годин. Я радив би їхати через Румунію та Болгарію. У Румунії багато чого класного, розповім про це в наступному посту. На той раз обрали пором, тому що ЄС були частково закриті на карантин.
Нереально круто
Леон дорест красень!