Лаври тазоводів переходять до мерсівників!

Привітики! Іноді корисно помити машину і своїми руками. ПриладивКерхер, улучив сонячний день минулого тижня і вперед! Багато всьогоможна побачити. Відчути проводячи долонею по "крутих боках" як насамому справі вже шорстка поверхня, побачити купу бітумних плямпісля зими, зазирнути туди куди і в житті б не додумався.І тут піддверима біля незварного шва побачив я картину.І згадав дитинствозолоте "тазоводне". Правдами і неправдами діставали у військовихчастинах "гарматне сало" - мастило для консервації військовоїтехніки. Потім розтоплювали його і заважали з негролом-ще однарадянська мастило. А потім заливали в короба цю пекельну смердючусуміш. А потім особливо мудрі "акини" пропонували покататися попилу.А потім це все капало з усіх дір, і забруднило руки і одяг імашина пахла мазутом.Краса! А кому не щастило, мовіль не скрізьможна було дістати, могли в короб "капнути" літрів двадцять "відпрацювання" в суміші з всім, що зливалося у спільну діжку.Машину щось купували раз і назавжди! Не те що зараз-якісні сталі, композитні матеріали і таке інше, ошатне. І що я бачу? Ось він! Дорогий! Забутий мовиль… Тече, стікає собі потихеньку! Нам нарадість, мерсу на благо. На голову не капає – ні. Це потім буде наперспективних моделях. Ось до Женеви привезли із задутим дахом тастійками!
Жарт! Насправді це добре. Будь-яке додаткове антикорозійне покриття- благо. Але на спогади спонукало.