Початок…ч.2

Хочу відразу зізнатися, що з моменту описуваних подій пройшлобільше півроку. Довго не доходили руки до написання історії. Процесзабарвлення пройшов як сам собою ... Довго, рутинно, малоцікаво.Сам по собі кузов виявився навіть кращим, ніж я очікував.За словамигосподині (досить літньої жінки) машина у них залишилася післясмерті її чоловіка.Я завжди вважав розповіді про Волги (москвичі, Жигулі і т. Д.) на яких їздив дідусь, за сумісництвом є першимвласником, байками.Причому їздив виключно влітку, тільки на дачу, всуху погоду.І при цьому машина стояла виключно в сухомугаражі...Мені такі екземпляри перестали траплятися приблизно з року95-96. >

До чого ця розповідь, а до того, що якщо ви й знайшли схожийекспонат, то вона швидше за все вас розчарує... Через те, щопенсіонер радянський жив набагато багатший за пенсіонеранинішнього. (поточні та капітальні) пенсіонером сьогоднішнім, проводяться самотужки чи силами не дуже професійних майстрів, бодешевше вже тільки самому. Моя Волга не стала винятком. Після того, як я її заматували приступив до виготовлення, розкрилася масапідводного каміння. А саме — «котлети» шпаклівки, зафарбованіущільнювачі, отвір переднього скла зліплений із тієї ж шпаклівки, криво вварені задні крила та панель. А також, «до купи» пофарбованіі загрунтовані торпеда і сидіння. Це мабуть найважчий етап —прибрати і подолати всі косяки тих криворуких створінь, які все цестворили. Весь процес, з урахуванням того, що я й працюю, зайнявблизько 2 місяців.

Викладаю фотографії, намагаючись не упустити порядок. > Фарбаакрилова, Mobihel, колір світло-сіра №671