Червона епітафія та зелений пролог.

13.02.2011, неділя, о 04:40 ночі був поставлений хрест на моємупершому пилососі. На якому, до речі, я від'їздив без 4-х днів двамісяці. Прикро.
радіатор, кермо, КПП, лобове та два бічні, дзеркало, трамблер, РДТ, витратомір, фари, бампер … дзинь-дзинь-дзинь Оптимізму, їх простоне було.

Та й взагалі здавалося, що настав кінець світу. Сезонів намотоциклі я викручувався з таких дорожніх ситуацій, що вважав ічорт мені рівня... Ан ні... Якось вперше зрозумів, що буваютьситуації, результат яких ну ніяк не переграти, не забити, незабути, не паритися не вийде. 100 грн цього не зрозумієш, загаломДТП з моєї психіки проїхало як паровоз. Думав на мотоцикл не сядупісля цього. (ви в це повірили? навесні через 100 метрів язрозумів, що в сідлі почуваюся набагато впевненіше ніж коли йдупішки в гараж. Знову це відчуття льотчика винищувача, ну та гаразд, не про це, на мото я для цього і їжджу).
17-го думаю що робити, витираю соплі — рішення прийняте. 18-годомовляюся. І 19-го, менше ніж за тиждень, ми з тестем буксируємо змого в його гараж останки (у моєму немає електрики) на "поховання".З mobil_dl та alexandr.olimp ми за три вечори втрьох обгладуємо доголого кузова. За що я їм дуже вдячний. І от тоді зародилася в менедумка купити "донора", в який би потрібно було вкинути наприкладдвигун, підвіску. Решту продати і розрахуватися з боргами.

До жаху дружини я поринув у світ авторіа та їжаки з ними

> Око відразу почало косити у бік універсалів, те що я хотів ще йдо покупки червоної, але хетч тоді здавався більш спортивним, цікавим. Чмихаємо на 70 км південніше на оглядини. На фотох булабомба.