Актівський каньйон. День2

Додому на зліт
Добре виспавшись (наскільки це можливо в наметі) і трохи щеполазивши по каньйону близько 15:00 рушили в дорогу додому підбубняюче-горлаючий пробитий вихлопний. Та так кричала, що навітьпісні "рокавага" напрямки не рятували.Хлопці все також стійкотерпіли і лише до середини шляху почали просити вимкнути.
Маршрут вирішили перебудувати, тому що Кіровоградська область трохизнайоміша (і дорога там краще) — не дивлячись на майже 100 кмгак.
Маршрут додому
Так насправді набагато краще, якщо їхати вдень. За цього доводилосязменшувати швидкість (т.К. Жодного разу не встигаввідгальмуватися). Хоча особливо нічого не змінилося Не сильновідрізнялася на краще дорога. Подивитися вздовж неї особливо немана що все так само. Сонце сідає на під'їзді до КропивницькогоПриїхав:) На цьому пробігу залишив машинку зі злегка неспокійним.серцем, бо боявся, щоб ще чогось не вилізло (майже вдома вжевідмовили поворотники, просто так). Полікував запобіжником)
Полум'ягасник пробитий вже замінений. Підвіска наче жива.
Змінив і олію. Бо старе (є в попередніх записах) — просто якасьрідкісна. Взимку на морози перетворювалося на кашу, інших причин незнайшов. Прокладки все щодо норм, та й рідини не йдуть. Позакінченні морозів холодець наклапаної кришки розтанув. Звідсивисновок:вода в маслі. Думаю, 5, 5 тис не зашкодять. Теоретично, натакому пробігу навіть погану олію бід наробити не повинно.
Залив вже перевіреного виробника (маздой)) — Neste. > На цьомузакінчую, чекаю теплих днів. Бо в нас настав час жартів про місяці, що бухають:18 квітня, -1 і сніг лежить за вікном (а я вже більшемісяця на літі катаю))
У найближчих планах прогулянка в Асканію-Нову.