Чому вона?

Часто запитують, а чому БМВ, а чому саме ця машина, а чому хочешвідновити, адже легше продати та купити щось краще, швидше, новіше, тощо. Ні, я ні в якому разі не виключаю варіанту наявності в моємурозпорядженні другого авто, і в планах на майбутнє такі планизвичайно ж, присутні, але свою улюблену е30, якою б тяжкою ношею намої плечі вона не лягала - все одно, кидати не збираюся.br/>
Давно вже зрозумів, що мало хто може зрозуміти, чому я так їїлюблю, вона ж стара, у неї купа проблем, а коли хтось неосвічений, вибачте, олень, починає мені розповідати, що на мою машинузапчастини потрібно замовляти мало не з сусідньої планети, вониїдуть в Україну десятками років, і цінник починається з цифри зп'ятьма нулями в доларовому еквіваленті за ремкоплект головногоциліндра зчеплення — іноді просто хочеться заплющити очі і уявити, як цю людину жерсть ведмідь :)
>

Неодноразово чув, що з першою машиною розлучатися дуже важко, багато знайомих мало не плакали, коли передавали ключі від свогопершого авто новому власнику. З перших днів володіння трійкою язрозумів, що в мої руки потрапило не просто авто, в моїх рукахзнаходиться шедевр автомобілебудування, жива легенда, якихзалишилося на дорогах в гідному стані дуже мало. Ця машина для менене просто засіб пересування, не якийсь там шматок металу, це вжечастина мого життя, це маса теплих і приємних спогадів, вона ніколимене не підвела, вона завжди довозила додому, навіть якщо в дорозітраплялися якісь неполадки. — вона страждала, мучилася, але ніколине здавалася, і залишалася вірною до кінця. Коли я вперше сам сівза її кермо, коли під боком ніхто не міг робити мені зауважень — тесаме почуття повної свободи я, мабуть, ніколи не забуду. Тільки тита вона. І вона готова виконати будь-який твій наказ, неопираючись, а навпаки, ніби підбурюючи тебе порушити якнайбільшеправил ПДР :) Моєму захопленню не було межі, я просто вражавсятому, як вона ковтає нерівності, як вона входить у повороти, яквона тримає дорогу, як вона взагалі їде дорогою, цих емоцій словамиописати неможливо. Я сідаю за її кермо, вперше я знаходжуся в ціймашині сам, і можу нарешті повною мірою відчути її можливості.Радий, як немовля я стрибнув у салон, увімкнув гучніше музику ірушив спалювати попередньо залиті в бак 30 літрів бензину :)Виїхавши на більш-менш рівну ділянку дороги, наступивши на другійпередачі до відсічки, і побачивши на спідометрі позначку в 90 км\ч— моєму щастю не було межі. Літак! Прискорення божевільне, сильнепідхоплення, чудові гальма, рульове ніби читає твої думки, все цездавалося просто фантастичним. Динаміка старенького М40В18здавалася просто ураганною після ВАЗу 2108, на якому я вчивсяїздити в автошколі. Чудовий був вечір, ми з трійкою тоді накаталибільше 100 кілометрів, швидко порозумілися і почали розуміти одинодного. Після цього я почав вчитися їздити в щільному потоці, потімпочалися виїзди на природу, поїздки на дачу, трійка ніколи непідводила і завжди довозила додому.
Трохи набравшись впевненості в потоці, почалися перші шашки, світлофорні заїзди, в яких не давала себе в образу і втирала носабагатьом новим хюндаям, шевроле, тощо, перші рекорди швидкості, максимум, який вдавалося вичавити, по спідометру — 210 км\год, і цебула не відсічка, але згадавши про те, що на машині стоїть лиса, щоще дісталася від колишнього господаря. Всесезонна росава - вирішивне випробовувати долю і притримати коней :)

Перераховувати можна нескінченно, насправді, за останні два рокиз цією машиною пов'язано тільки хороше, вже майже 20 тис. Км вонамені служить вірою і правдою, я в ній ніколи не сумнівався, іжодного разу вона не дала приводу розчаруватися в ній. Післявсього, що вона для мене зробила, я вважаю, що я простозобов'язаний довести її до стану "ідеал", а просто так взяти іпродати її, особисто для мене це буде справжнісінькою підлоюзрадою, я навіть думати не можу, що коли -то, за цим самим кермомбуде сидіти хтось інший. Я вдячний їй за ті два роки, які ми разом, сподіваюся, що в мене вийде реалізувати все задумане, вона вже, напевно, буде цьому рада :)