Сорочинський ярмарок 2010

Трохи офіціозу:
У 2010 році Національний Сорочинський ярмарок відбудеться з 17 по22 серпня традиційно в селі Великі Сорочинці Миргородського районуПолтавської області. Зараз захід під брендом "сорочинський ярмарок"— це не просто велике торгове свято, на якому свою продукціюпредставляють провідні підприємства з України та інших країн, це щей яскрава театралізована вистава за участю героїв творів М. Гоголята фольклорних колективів, а також велика концертна та розважальнапрограма (www.doroga) .ua)

Ну а тепер від себе:
Вирішили ми з'їздити на СЯ (сорочинський Ярмарок), але так яквідпустку ми вже відгуляли, то вирішили їхати на вихідні дні, причому десь вичитали (десь у мережах безкрайнього инета), щонайцікавіше там відбувається або в перший день відкриття, або востанній день закриття, ну так ось і вирішили їхати в останнійдень, який потрапляв на 22 серпня, а власне це була неділя. palign="justify"> p>
і відповідно час на дорогу - близько 4 годин. На цей час іорієнтувалися. Планували ми приїхати на СЯ десь годині об 11-12дні, відповідно потрібно було виїжджати о 7-8 ранку, але так якнапередодні до нас пізно заїхали гості, тому вранці у нас не зовсімвийшло виїхати у призначений час, тому з Києва ми виїхали годині о10 ранку.

Недільний ранок виявився теплим, порівняно з попереднім дощовимтижнем, тому настрій наш покращився (а то ж не дуже хочеться піддощем по відкритий ярмарок ходити). На небі була невелика хмарністьі пригрівало трохи сонечко.

Т.К. Часу було не так і багато, адже виїхали ми пізнішезапланованого, то було прийнято рішення трохи збільшити швидкість іякнайшвидше проїхати маршрут. На щастя, виїхавши за Бориспіль, побачили, що полтавка (траса Київ-Полтава) завантажена слабенько іможна буде дещо прискоритися. Все ж таки не ідеальна. Ах так, зовсім забув, траса Київ-Бориспіль — це зразок ідеалу, але їїнастільки швидко проїхали (через настільки малу протяжність цієїділянки), що загалом усього маршруту радість від їзди цією єдиноюавтомагістралі України залишилася не особливо поміченою. А осьпроїхавши її потрапляєш одразу в м. Бориспіль, проїзд через якийутруднений:двосмугова міська дорога, інтенсивний рух, безлічсвітлофорів з лівими поворотами та безліччю припаркованих авто управій смузі. Ну а після Борисполя йде переважно двосмугова дорога, хоч вона і старенька, і латана вздовж і впоперек, але їхатиможна.Причому склалося таке враження, що праву смугу зробили кращеніж ліву, на якій просто латки, латки, латки і ще так кілька тисяч, ось… Так ось, їхали ми начебто добре, і швидкість нормальна, ідорога не підводила, бо ж ми поспішали хіба що, але " не довгомузика грала ", тобто. На якомусь кілометрі всіх у нашому напрямкуодним рухом руки (якогось дорожнього роботяги, який виставив невеселий знак) змістили на зустрічну смугу, обділивши нас в радостіруху по двосмуговій дорозі замість всього лише однієї смуги. А всетому, що на даній ділянці траси проводилися (та й напевно щепроводяться) дорожні роботи, причому капітальні (як мені здалося), тому для двох напрямків руху доводилося ділити дві смуги.
>

Ну а за такого розкладу ставало вже сумніше, т.К. Хоч дорога і незавантажена, але все ж таки дуже "шустрые" і "швидкі" перевантаженіфури також рухалися кудись у своїх справах, причому всім іншимучасникам руху доводилося прилаштовуватися в хвіст до цих фур (чито через те, що за фурою не так на тебе впливає повітря, щоналітає, чи то через те, що за "надшвидкісними" фурами легшесховатися від радарів доблесних працівників свистка і жезла, чи тоще через щось :D ). Але таким чином усі ми, чужі на дорозі досі, ставали тепер братами та сестрами, одне прикро, що ставали не черезщасливий збіг обставин, а за загальним горем під назвоюТЯНУЧКА.

Ну а як усі розуміють, у цій ситуації Ваші заплановані планинаказують "довго жити" і доводиться змінювати режим руху з нібитозаміського (90-110 км/год) на міському (50-60 км/год). Подекуди цетривало довго, тому що ремонтують досить довгі ділянки. Такожбадьорість духу водіїв, що поспішають, "піднімала" суцільна жовтасмуга зліва і часто розставлені знаки "обгін заборонений", алезгадуючи слова Коляна Гоголя:"…Яка російська не любить швидкоїїзди…" деякі любителі все ж таки примудрялися дотримуватися цієївже класичної фрази…

А ось власне і ремонтники, на дорозі вони справді були, і навітьщось робили…

Але все ж таки всьому є кінець, тому і ремонт проходив не навсій ділянці між Києвом і Полтавою. -то не було ремонтами, тому ійого проїхали весело і швидко, але знаючи про улюблене місцедаішників "швидко" було в межах норм і ПДР. А ось власне і цязнаменита вежа, поряд з якою розгортався сюжет "королевибензоколонки" ... Ну і наводжу відразу вирізку з фільму.ПісляПирятина знову пішли ділянки з ремонтом і з тягучками, але славабогу це було не довго, тому що. Десь за 50 км після Пирятина, тобто. Безпосередньо за Лубнами ми звернули з полтавської траси іпоїхали далі односмуговою дорогою, до ярмарку ще треба булокілометрів 70 проїхати. Проблем особливих на дорозі не булопомічено, одне насторожувало — на зустрічній смузі траплялося дужебагато даішних авто (а я раніше читав, що на СЯ звезли багатопатрулів для підтримки порядку та дисципліни з різних районів), отож їду я і бачу як уже п'ята чи шоста машинка з гайцями проїжджаєповз, я вже було почало хвилюватися, що на ярмарку все закінчилосяі всіх уже розпустили по хатах, і ми приїдемо — а там порожніринкові площі, на яких вітер ганяє сміття та пилюку…

Але, на щастя, наше свято було в розпалі, хоч народу-відвідувачів іпоменшало значно (судячи з розмірів стоянок та наявності вільнихмісць). До речі, та стоянка, що нам попалася відразу на в'їзді, була звичайним полем, на якому ще кілька тижнів тому росла пшеницяабо ще щось злакове, а зараз тут розташувалися сотні авто. Причомуя так розуміння ніхто це поле ніяким чином спеціально не готував достоянки, а лише по периметру обвели смугастою стрічкою та позначилизаїзди/виїзди. Ну і звичайно ж на кожному кутку/перехресті стояливищезгадані даішники, які в ці дні (у дні проходження СЯ) служилиприїжджому народу тільки на допомогу. Які тут же продавали хто нащо гаразд. Ми, будучи вперше на СЯ, подумали, що це і єнайвідоміший Сорочинський Ярмарок, оспівуваний Гоголем та іншимилюдьми, але, пройшовши цей торговий "передбанник", розумієш, що вінвін, цей самий ярмарок :)

Нижче представлений план ярмарку

Ну і кілька фоток з самого ярмарку:

Загалом приїхали ми на ярмарок десь о 2 годині дня, але як бачитесамі — ярмарок ще був у розпалі, хоч деякі (одиниці) зторговців/майстрів уже збиралися, але народу ще було багато, всіходили туди -Сюди і веселилися. А веселощі справді відчувалися, прямі літали в повітрі. На зворотній дорозі ми заїхали до Миргорода(25 км), то я Вам хочу сказати — шо це найкрасивіше містечко, доречі там повно готелів, де можна зупинитися на ніч, якщо ж Ви все жтаки оберете ночівлю в Сорочинцях - то Вам тоді до місцевих жителівабо в наметове містечко, інших варіантів немає.

> З плюсів хочу відзначити:
— найцікавіші роботи всяких народних умільців;
— велика кількість різноманітних ручних робіт національногоукраїнсько-російського колориту;
— присутність веселого ярмаркового духу;
— можливість торгуватися в останній день ярмарку, особливо колинарод уже почав пакувати сумки;
— безкоштовний/вільний вхід на ярмарок;
— наявність безалкогольного пива (до речі, тому з приводу хочузауважити, що краще їхати з ночівлею, щоб виключити вживаннябезалкогольного пива). :
— — туалети — біологічні, так ще й платні, причому біологічні вкращих традиціях наших громадських туалетів, а тобто. Перебувати вньому неможливо, а тут ще й гроші беруть, та бажаючим сходити тудище й доплачувати повинні; ціни ломлять ого-го які, а якостініякого, наприклад борщ — 20 грн, причому в пластикових тарілках зпластиковими ложками, плов — 20 грн (посуд також пластик) хочазапитуєш, до чого тут плов, та й шашлик (він теж там на кожномукуті) до українського ярмарку? загалом над громадським харчуваннямтреба ну дуже добре попрацювати! — відсутність торгів — багатопосилаються, що вони тільки реалізатори і в жодну ціну на товар незнижують, хоча начебто саме поняття ярмарок говорить проторгівлю;
— наявність безалкогольного пива всього в одній точці.

PS Якщо що-небудь згадаю ще — обов'язково додам.
Ну і вибачте, Що не виклав більше фотографій, намагався для Вас зусіх сил, і так вмістив замість стандартних 20 фото аж 30.

"плов — 20 грн (посуд також пластик) хоча запитуєш, до чого тутплов, та й шашлик (він теж там на кожному розі) до українськогоярмарку? загалом над громадським харчуванням треба ну дуже добрепопрацювати! — відсутність торгів — багато посилаються, що вонитільки реалізатори і в жодну ціну на товар не знижують, хочаначебто саме поняття ярмарок говорить про торгівлю;
— наявність безалкогольного пива всього в одній точці.