Пригоди на Куяльнику

Отже, всім дратувати.
Сьогодні я розповім Вам, як не треба робити!

Передмова:Куяльницький лиман, він же Куяльник — район злікувальними грязями та дуже солоною водою, солоність води, якщо яне помиляюся, більша, ніж у Мертвому морі, в Радянському Союзі тутбув видобуток солі та виробництво + санаторій, зараз від заводузалишилися тільки кілочки по яким у СРСР ходила вагонетка.Ісанаторій, як напівзруйнована будівля.Але туристи все одно вліткуприїжджають і мажуться цими грязями.Вони дуже жирні і в'язкі.Урізні пори року Куяльник це або пустеля або лиман.Пустеля взимку інавесні, і лиман влітку і восени.
саперна лопатка, трос, тачка в повній бойовій готовності і водій ізураженим головним мозком — я. Їдемо, потрапляємо в жахливу пробку, я навіть заглушився і 30 хвилин тупо з гірки на нейтралці котився впотоці, навіть двигун охолонув. Це був знак, що НЕ ТРЕБА ЇХАТИДАЛІ. Об'їзна дорога (навіть траса) стоїть. Гаразд, відмучали, відстояли, доїхали. Вже потихеньку темніє, а мені малу требазабирати вже за годину, благо наш будинок близький до її роботи.Заїзд на куяльник здійснюється через сухий, намитий острівець.Їдемо ним і я думаю — треба з'їжджати ближче до води, і бачу лишемаленькі калюжі, які залишилися у відбитках ніг людей на землі.Якби я раніше знав, що вода не пішла, бо думав я тоді… Відразувмикаємо понижу, блокування. За ідеєю я мав вийти і подивитися якийтам ґрунт, але ні, нафіг треба… повна машина — 4 людини, ми їдемо убік морської лінії. Тільки з'їжджаємо з сухої частини, проїжджаємометрів 15-20 по діагоналі у бік морської лінії, я відчуваю, як мивсі повільніше і повільніше їдемо, команда в мозок і я різковирулюю і даю газу у бік острівця. Але було вже запізно. Миприїхали. Кажу пацанам, щоб виходили і всі виходять на правий бік, а я то ліворуч… намагаюся ступити і розумію, що там капець якм'яко, в'язко та рідко. Вилажу через пасажирські двері праворуч.Настав розумовий процес у всіх. Що ж робити і як повернутисядодому? І скажу ще один прикол, це було рівно за день до потопу унас, причому конкретного. І обіцяли о 5-й ранку злива… а вже 9вечора. Швидко шукаємо очерети та якісь бруски, знаходимо колоду талистя очерету. Кидаємо листя під колеса для зачепа, колода тежабияк спробували під колеса заткнути, але воно було вжеглибоко.
Тим часом мені треба вже мою забирати з роботи і вона вже чекає, мені дзвонить, а руки вже брудні, щоб дістати телефон. На що яговорю корешу, щоб сфоткав і відправив їй зі словами "ми приїхали".Ясна річ зв'язок херовий, і повідомлення відправилося, а фотканемає. Вона дзвонить корешу, зі словами "де ви бл**ь приїхали, вастут немає", та й ясна річ, що ми в 15 км від міста. Фотка все жтаки вирушила і вона подумала, що ми дерево збили, тому ця здоровабалка була під машиною і купа листя очерету під колесами, починаєнакручувати, дзвонити. А я сам уже не радий, і розумію, що тачкасидить щільно на пузі і сенсу далі буксувати нема. Треба йти натрасу поки не пізно, фоткаю тачку, щоби не подумали, що я рекетир ійдемо з Ілюхою на трасу. Тут Ілюха каже, що якщо буде ваще бляха, то він може зателефонувати знайомому батьку мисливця на міцикуL200, який у жіночому тюнінгу, на ліфті, з двома лебідками, зблоками в мостах та ін. Крч не те, що я — дилетант на машині з -про боги - ІНТЕГРОВАНОЮ РАМОЮ. Але це був би крайній варіант ...Тільки підійшли до траси, встали з двох сторін, і відразузупиняється Форд Транзит, старенький, 2.5 дизель і 3 хлопцяпогоджуються допомогти. Але прикол у тому, що у Транзиту заднійпривід і він порожній, ті задниця в невагомості і була теоретичнаможливість, що його зад шліфуватиме. Їдемо, чіпляємо мій трос заримом на кормі Вітари і до морди Транзиту. Ривок... Троспорвався... Зв'язали... Ривок... Порвався... І так 7-8 разів.Підсумок — порваний у щі трос, вибитий парктронік у задньомубампері та вм'ятина на передньому правому крилі. Уже близько 10.30вечора, надія витягнути тачку з кожною хвилиною вішається на гачок.Я розумів, що якщо завтра почнеться ця злива, то машину можназалишити до початку зими тут, так її вже ніхто, ніяк і не за якігроші не витягне... Лиман затопить.

< br> Пацани на Транзиті кажуть, що у них є гараж недалекоі там нормальний трос, тобто. Зараз вони поїдуть, візьмуть трос іприїдуть. А сам у голові думаю: "та все зрозуміло, злилися! Та я бсам також відмазався і звалив! ". Відразу, після повіту Транзитузнову з Ілюхою йдемо на трасу, ловимо хоч щось (у цей час ходиливже тільки фури та жиги), але все безрезультатно, простояли 20 хв ітут Транзит назад приїжджає. Я й офіґів чесно кажучи. Стрибаємо донього і їдемо до машини. Трос морський, але досить тонкий і довгий, заводимо його вдвічі. Кілька разів він порвався, але не біда. Всеодно машина стояла якорем, Транзит смикає, Ілюха газу за кермом моєдає і все марно, просто вкопана.
+ у пацанів на Транзиті була хороша лопата і ми відчайдушновідкопували всі колеса. У результаті нас 7 людей, 2 за кермом і мивже як "востаннє" беремо за пороги та колісні арки в 5-му машину зморського боку і просто її піднімаємо і Транзит смикає.

Щоб ви розуміли, там такі бруду, що коли я ступив ногою, япровалився по щиколотку, і намагаючись витягнути ногу, відчув, щотам просто вакуум. Підсумок. 01.30 часу і вона пішла, і Транзит даєназад і Ілюха теж газ у підлогу і вилітає на сушу., обернув уганчір'я і поклав у багажник, їхав босоніж додому. Дав пацанам наТранзиті 300грн, суто символічно, скільки було. >

Також підписуйтесь на мій особистий блог. Там незабаром будутьцікаві речі обговорюватися. Здебільшого оффроудні теми.