Крізь року…

i> Бережіть своїх друзів,
Їх вразливі, вірні душі.
Не намагайтеся здаватися суші.
> Бережіть своїх друзів.
Не біжіть від рідкісних зустрічей,
Повторюючи, що часу нема…
Не навчитеся їх берегти –
Розлетяться вони по світу.
Від неробства тобі заважає,
Що дзвонить надто часто, не раптом,
Стомлює тебе, докучає…
Ти його відштовхнеш, як завжди,
І він у колі своєму замкнеться. А потім він уже ніколи,
Ніколи він до тебе не повернеться.
Я пишу про прості речі
Безумним, але щирим словом .
Ти зрозумій, буде мить, і ах…
Ти захочеш все це знову…

Щоб знову в тебе був друг,
Від неробства тобі заважаючи,
Щоб дзвонив він часто, не раптом,
Стомлюючи тебе, докучаючи…< /i>

Ти захочеш тих рідкісних зустрічей,
Незважаючи, що часу немає…
Ти зрозумієш :дружбу треба берегти,
Не втрачаючи її по світу. >
Заростає травою ніжність…
І в миготінні днів порожніх
Забуваємо ми слово «вірність».

На самоті чахнемо ми,
І любити не вміємо, не можемо.
Ні до чого колії долі,
Ми собі тільки самі допоможемо.

Бережіть своїх друзів,
Їх вразливі, вірні душі…
Не намагайтеся здаватися суші.
Бережіть своїх друзів.