Іронія долі або перерва в бортовику

На старий новий рік вирішили ми з друзями сходити в лазню. Не так, як в "іронії долі", але теж сходити в лазню і теж на новий рік. Убудинку моїх батьків лазня та її ми періодично відвідуємо.Дружина здітлахами тільки приїхала з торгово-розважального центру відповідноз покупками і розважені. Забіг схвильований батько і повідомив, щогорить мій будинок.Подзвонила якась сусідка.Ми похапцем одягнулисяі побігли в той бік, це близько кілометра.По шляху пацани почалиговорити про шланги і воду, але я коли тільки вийшов збатьківського будинку і побачив у темряві заграва, зрозумів, щонічого ми не згасимо... Будинок був утеплений пінопластом, переважно, який мені й до тих подій подобається не особливо...Підбігли, горить горище. Яскраво горить, добре… На вулиці світло, як удень… Навколо багато сусідів, у баку, який ми залишаємо на зимуз водою, проколупали дірку у льоду і відрами намагалися заливатидах. Один лист профнастилу вже сліз і було видно, що на горищігорить.
Сильно відмовляти я їх не став, стояти і дивитися як все згоряєвони навряд чи стали б, але спробував зайнятися чимось більшконструктивним.
Відкрив вхідні двері — повний будинок їдкого диму. Від підлоги досамої стелі. Вигляд сантиметрів 5. Вогню немає. З передпокоювитягли з шафи верхній одяг, якесь взуття. Зачинили двері, щоб непіддавати в топку кисню. Згадав, що шухлядка з документами вкомоді, посеред вітальні. Відчинили обидві двері, випустилискількись диму, свіже повітря почало стелитись по підлозі. Поповзпо підлозі в бік шухлядки, витяг, обернувся, а виходу не видно! Вогню в будинку немає, але повітря немає. Лише дим. Швиденько вибігу напрямку передбачуваних дверей і влучив. Стало зрозуміло, що якщоспробувати рятувати ще щось, то будуть проблеми з тим, щобврятувати мене самого. Робити своїх дітей сиротами не став.
У підвалі балон із газом, там зовсім не горіло, але я його зняв івідкинув подалі. Порожні також. Витяг насосну станцію, вона неособливо цінна, але тяг, що вдавалося витягти. На вулиці білясамого будинку стояв генератор, зачинений у солідну металевуклітку. Я переживав, що його віднесуть під час моєї відсутності. Чине забрали. Ми теж не змогли забрати, прикрутили добре. Почалинавколо генератора поливати водою, на нього періодично скочувалосявугілля з стіни, що догорає над ним.
Стеля в спальні впала, я бачив крізь вогонь, як горить кімната., під навісом були дрова у в'язках, сюди ж викинули речі з шафи. Всеце потрібно було евакуювати, була велика ймовірність, що навісникцей спалахне, а все, що під ним згорить. А може, ще й на сусіднідерева перекинеться. Викинули усі дрова, викинули речі.
Під'їхали пожежники. Хвилин 20 їхали, не довго. Розкотили дварукави і почали гасити. Насамперед поцікавилися чи є в будинкубалони чи каністри з бензином.
Попросили гасити з боку навісу, від будинку на той момент вжепрактично нічого не залишилося, а навіс ще можна буловрятувати.
< br> В акті пожежного інспектора зазначено, що викликнадійшов о 18.45, пожежу вони побороли о 22.35. Пожежники доситьвміло перетворюють пожежу на потоп. Я до кінця не дістав, ноги булимокрі, штани обмерзли. Поганяв тих, хто міг стояти з крижаниминогами і дивитися на пожежу, щоб не захворіли і пішов грітися влазню. Живемо зараз у батьків, довелося трохи потіснитися. Убудинку 10 осіб, 4 дорослих та 6 дітей. Увечері ще племінникприходить у гості. Але не тісно, ​​будинок досить великий. Вранцінайдрібнішого відправили до саду, зі старшими поїхали магазинами.Придбати потрібно було все. Шкарпетки, труси, шкільну форму, рюкзак, зошити, взагалі все. Залишилося лише те, в чому вони їздилидо магазину (що вже не мало). Останнє згоріло.
Тиждень видався не простим, але зараз все стабілізувалося. Дітлахиходять до школи, я знову зібрав робочий комп'ютер, дивом заробивзгорілий ssd, з якого я успішно скопіював робоче оточення. Ще йжорсткий диск із фотками теж подає ознаки життя. Дивне поряд.
Права відновив уже, а от з бортовиком, та й загалом із роботами помашині, мабуть, доведеться зі звичного ритму вибиватися.

<
Навесні будуватимемо новий будинок.

Колишня кухня-вітальня.
Зліва залишки телевізора
Колись санвузол. Акрилова ванна зникла.
Мультиварка
Частина цього місива, яке було комп'ютером, запрацювала
Алюмінієва батарея
"придбати потрібно було все. Шкарпетки, труси, шкільну форму, рюкзак, зошити, взагалі все. Залишилося лише те, в чому вони їздилидо магазину (що вже не мало). Останнє згоріло.
Тиждень видався не простим, але зараз все стабілізувалося. Дітлахиходять до школи, я знову зібрав робочий комп'ютер, дивом заробивзгорілий ssd, з якого я успішно скопіював робоче оточення. Ще йжорсткий диск із фотками теж подає ознаки життя. Дивне поряд.
Права відновив уже, а от з бортовиком, та й загалом із роботами помашині, мабуть, доведеться зі звичного ритму вибиватися.

<
Навесні будуватимемо новий будинок.

Колишня кухня-вітальня.
Зліва залишки телевізора
Колись санвузол. Акрилова ванна зникла.
Мультиварка
Частина цього місива, яке було комп'ютером, запрацювала
Алюмінієва батарея
"придбати потрібно було все. Шкарпетки, труси, шкільну форму, рюкзак, зошити, взагалі все. Залишилося лише те, в чому вони їздилидо магазину (що вже не мало). Останнє згоріло.
Тиждень видався не простим, але зараз все стабілізувалося. Дітлахиходять до школи, я знову зібрав робочий комп'ютер, дивом заробивзгорілий ssd, з якого я успішно скопіював робоче оточення. Ще йжорсткий диск із фотками теж подає ознаки життя. Дивне поряд.
Права відновив уже, а от з бортовиком, та й загалом із роботами помашині, мабуть, доведеться зі звичного ритму вибиватися.

<
Навесні будуватимемо новий будинок.

Колишня кухня-вітальня.
Зліва залишки телевізора
Колись санвузол. Акрилова ванна зникла.
Мультиварка
Частина цього місива, яке було комп'ютером, запрацювала
Алюмінієва батарея