Я запам'ятаю тебе такий...

Буває так, хочеш машину продати, люди дивляться, а ти не хочеш їмвіддавати, гроші дають, а ти все одно не продаєш її, так і в мене…За весь час, про продаж у Серйоз я задумався один раз, все іншебуло від нехер робити, та й то, мотор стукнув того разу, так і непродав . Пам'ятаю вже, напевно 1 вересня, тк їхав після п'ятничногороли додому, без даху, тут дзвінок з незнайомого номера і просторозмова про машину, спілкувався з приятелем з форуму, якийнещодавно переїхав жити в Ірпінь і побачив мене, пролунала звичайнафраза «А не продаешь? Решил залишити? ", чорт мене смикнув сказати, ну дивлячись хто купувати буде 😉, хиханьки та хахоньки врезультаті, домовилися зустрінеться на каві, подивитися мою машинута й усе, не думав її реально продавати ...
Тут ми ось ось поїдемо пити каву до Житомира, на день міста, прояке дізнаємось у самому Житомирі, що ще робити увечері?

Як це було

> Приехал провідати звіра
Вигнав звіра
Відвів душу
Їду з товаришем мити машину, після п'яток і тут бачу людину, з якоюпив каву, але який не бачив машини, а я ж обіцяв… Відгальмовуюсь, 5хвилин стоїмо, каже, «Ну, мене все влаштовує, коли готовийвіддати? », «Пробач Саню, нам треба ще трохи часу провести разом, неготовий я…», на щастя він усе зрозумів…
>

Розвертаюся на окружній, кажу товаришеві, мовляв дивись як їде змісця… Перша, букс зачіп, відсічка, друга, трохи буксу, розгін, відсічка, третя, газ, відразу ж відсічка, хм, не встромив, вичавивсцепу ще пару разів, нічим не змінилося, напевно, перегрів, хочатакого раніше не було…

Остання фотка, коли вона ще моя 💔

Через 30 хвилин все було як і раніше, просто закінчилася сцепа, врезультаті новий власник тягнув її до себе в гараж на шнурку і тамя вручив йому ТП, ключі, попрощався млинець...

Скажу чесно, досі запитую себе, мовляв, нах¥9 я це зробив? Алевідповісти я на нього не можу… Машина дарувала яскраві емоції, меній оточуючим, вона змушувала серце битися частіше одним поглядом нанеї, музика для вух у виконанні S50 – це щось, але мабуть, це долякожного автомобіля… Новий власник – адекватний хлопець, машині зним погано не буде, ми будемо з нею часто бачитись У виглядіпам'яті, купив собі машинку маленького розміру, поставив на стіл ітепер вона мене радує

Звичайно не прямий як в оригіналі, але теж не погано, подібність80%
Звичайно не прямий як в оригіналі, але теж не погано, подібність80%
Останок залишу пару старих фоток, які просто мені подобаються. Ялюблю цю машину, я сумую за нею, але ми змушені булирозлучитися😢
2015 осінь
2016 літо
2016 літо
2016 літо
2016 осінь
2016 осінь
2016 зима
> 2017 літо
2017 літо
2017 літо
2017 літо
2017 літо
Мабуть, це доля кожної машини… Ми її купуємо, робимо під себе, щосьміняємо, робимо її краще чи гірше, згодом автомобіль досягає тоговиду, якого бажає серце… Що буде далі? Чесно, важко самвідповісти…

Любіть свої машини…