Моє перше знайомство з е12

Тільки більше двох років тому я натрапив на оголошення про продажцієї BMW E12. До цього я особливо не звертав на них уваги, та йнецікаві вони мені були. Але тут щось усередині Потягнуло мене наперегляд, перебувала вона в Житомирі — 130 кілометрів від могобудинку.Здзвонився з продавцем, і до ладу ні про що не запитавши, поїхав дивитися її.Благо погода була чудова, золота осінь урозпалі! Тому навіть невдалий результат поїздки не зміг би менезасмутити.
Приїхав, чекаю.Тут як в анекдоті — спочатку вулиця наповниласяшумом, а потім з клубів диму вирулила синя 12. Чиха-пихкаючи, вонадоповзла до мене і завмерла — мотор, що бився в конвульсіях прямопросив про зупинку!
Я був недосвідчений у старих машинах, тому прийняв як належнийтакий жалюгідний стан, хоча, не все так і погано було — її ще невстигли остаточно "заколхозити", але тут і там дивилися на менерезультати витівок народних умільців.Забавила 5-літрова ємність збензином під капотом, що виконує роль бензобака і якийсь магічнийритуал запуску, який непосвячена, або навіть не освічена людина, виконати не в змозі!
З горем навпіл проїхали кілька сотень метрів, промайнули бензином іще чимось, і вирішили огляд завершити. Можливо, я б і взяв її тоді, але відсутність нормальних документів мене зупинила, і виявилосянедаремно. Упорядкувати таку е12 мені було не під силу, та й сенсуне було. Але я вдячний саме цій машині за те, що вона пробудила вмені бажання володіти старим авто, доторкнутися до історії ізберегти її частинку .
Не бійтеся подібних, здавалося б, безнадійних переглядів — інодівони можуть вам подарувати набагато більше, ніж ви очікуєте!
Ось і кілька фото того оголошення:
П.С. Машина періодично спливає у продажу, однак мені здається, щозакінчить вона свій шлях як набір запчастин для собі подібних…