Радий вітати всіх любителів ретро техніки та фанатів БМВзокрема! Починаю новий бортовик моєї нової машини — БМВ Е12 5201978 року. На цей кузов - була б можливість, скупив би їх з десятокі катався по черзі) Аж надто мене зачаровують прості і лаконічнілінії, маленькі штришки і плавні обводи - все настільки вдалопоєдналося в одному вигляді, що творцю вчасно пам'ятникпоставити!
Не можна сказати, що я на е12 собаку з'їв, але трохи її надкушувавтак це точно - це вже 3-я моя п'ятірка цієї серії, тому з кожноюмашиною підхід стає все більш усвідомленим!
Одвічна проблема — вибирати особливо не доводиться, оскільки такихмашин у пристойному стані, та й ще не знівечених тюнінгом-шмунінгомта іншою нісенітницею практично немає.
Але зрідка трапляються цінні екземпляри, які заслуговують наувагу.
Отже, знову кохане мною Ізмаїл — нічим не примітне місто на кордоніз Румунією, яке є якоюсь Меккою Е12, бо їхнє скупчення там наквадратний метр зашкалює)
Дорога туди не близька — від Києва майже 750 км, тому не кожнарозсудлива людина туди поїде на перегляд) Але хто сказав, що у нас "всі вдома"? )) ЇДЕМО!
Стандартна процедура — приїхали, побачили трохи неадекватногогосподаря. Поговорили про життя, про пташок, про погоду, про те проце — треба ж розговорити продавця і втертися в довіру)
Машина сподобалася, очі горять, руки сверблять — але треба зануднорозповідати що все погано і це просто старе корито і тільки я можуйого купити за такі нечувані гроші)
Ударили по руках — я йому гроші, він мені стільці)) вірніше двасідла і диван на 4 колесах!
Виїхали за ворота — здох аккум( Напевно, він його перед цим два днізаряджав, щоб нам вистачило виїхати) Не біда, купили новий!
Тернули в дорогу! Але радість була не дуже довгою, а якщо точніше, то закінчилася вона на 44 кілометрі траси Ізмаїл-Одеса) І проблемабула гірша за першу…
Але, не будемо про сумне — машина крута, кольори морської хвилі зісвітлим салоном – просто шик! Тому ніякі біди не змогли затьмаритимене і мою свідомість.
Буде багато всього цікавого, так що приєднуйтесь іпідписуйтесь!
