моя радість постраждала...

Цей день не обійшов і мене ... 19 вересня, їду додому з роботи ...Підлога шляху проїхав в адреналіні, дуже швидко, але в якийсьмомент, якась невідома сила сказала мені-стій! Я, позбавивши запал, їду повільно в трафіку! Черговий світлофор, пробка…Обидва ліві рядистоять, я пригальмовую і перебудовуюсь у крайній правий ряд.Їду км50, нікуди не поспішаю…І тут прямий переді мною, перпендикулярномоєму напрямку руху, Х5 ... Я різко вдарив по гальмах, але фізика! Занадто маленька відстань. Все життя перед очима ... Удар! Другасторона виявилася блатною і непереможною)))Понаїхали дивні хлопціна дорогих машинах і почали пояснювати, що ідеальнийваріант-забрати машину і їхати як ні в чому не бувало! Коротшекажучи, всю суть не мурижити ... Причепили машину і тягли нароботу. Ніч не спавши, настрій-гавно, їду дивитися при світлі дня.По переду заміна всієї кузовщини, крім одного крила. Склянкигармошкою (саме на нього припав основний удар у заднє колесо BMWХ5). Начебто не сильно страшно, але грошей немає ... Через якийсьчас намагаюся запустити мотор ... Ні, хоч убий. Стартер крутить, мотор не вистачає. З штовхача теж не допомогло ... Печаль! По ходудесь перебило проводку. Так тішило раніше…