Як ми пережили зиму

Привіт усім.
Їздила машина рідко, в основному в село (250 км туди і назад) понашим чудовим рівним і прямим дорогам. (сказано з сарказмом).
Їздити за містом зараз дорогами просто не можливо.Ями бувають такихрозмірів, що аж волосся дибки.Справді, зійшов сніг і захопив зсобою асфальт. З собою фотоапарат, багато б фото матеріальчикабуло.
За всю зиму машина вередувала тільки 1 раз — сів акумулятор відхолодів. Ключа До цих пір радість у мене після капітального ремонтудвигуна не пройшла =) Було 2 візити на СТО Гудів підшипникпередньої маточини.
Батько купив у магазині підшипник, заїхали, 20 хвилин роботи тазадоволені виїхали, радість тривала не довго, кілометрів 50. Гулзнову з'явився, і з того ж боку, де його замінили. Думав, що тойбув гов'яний. Купив ще один. Знайшов вільне СТО із батьком.
Машина на підйомнику. Перевірили правий підшипник (звідки гомінйшов) — він мовчить, як партизан. Майстер почухав голову, пішов долівого колеса. Крутанув, і оу шитий! Гул щось звідти йде. Зняливони всі, а він не кращий. Поставили той, усі закрутили і насталатиша в салоні. Сьогодні ще рився на комп'ютері, знайшов архівніфотографії, яким 2 роки. Зроблено десь на початку весни. Тодімашина ще їздила без капітального двигуна. У той день вонапрокинулася після зимової сплячки… Ех, скільки ми її тягали натросі, що б завелася)) І скільки диму було після того, як моторзаводився :D Веселі спогади, пряма ностальгія взяла :)

Ось така ось коротка розповідь вийшла…

Дякую всім, хто стежить за машиною і кому вона дійсно цікава.
<
Удачі на дорогах!