Одним незайманим Москвичем менше...

Він ніби є, але вже не незайманий…
Думав, що писатиму запис "як ми Ниву купували", але доводитьсяписати цей.
> Ребята, будьте дуже обережні з водінням вночі і невідпочивши!
Нещодавно читав цей запис, ловив себе на думці про те, що бувало ів мене не раз, що починав "повільно моргати" ", але якось завждидумаєш, що це не про тебе…
І зараз не зовсім про мене. І не все так сумно, як запосиланням.
Але все одно стан і настрій якийсь, ну зовсім, ніякий…
Добре, ближче до суті. Мене для продажу.Але плани змінилися ібатько поїхав на ньому додому.Не доїхав.
Каже: "та якось моргнув і вже лечу".
Загалом, заснув. Свого часу і на вантажівках ночами (переважно)їздив... Але...
Отделались легким переляком і невеликими (начебто, до лікаря ніхтопоки не звертався) ударами. Машина постраждала трохи більше. Та нуі фіг з нею (хоча, звичайно, шкода). Дядько, який їздив на ЗІЛ їхзабирати, каже, що дивно, як все благополучно у них вийшло, т.К.висота, з якої летіли вниз понад два метри. Ну і загальмували лобомоб дерево.
Ось такі пироги…
А батько казав: "все одно вночі погано сплю, так чого я нічлежатиму, поїду..."
Ще трішки почитати на тему:
"ефект 30-го кілометра" або не спимо за кермом! снів, але лише употрібний час!