Туреччина. Невідоме поруч… (частина друга)

Грузія! Дорога до Тбілісі…

А там, вдалині грядою безладною,
але вічно гордою і спокійною тягнулися гори.
І Казбек виблискував головою гострої.

Ми в селищі Степанцмінда.
Хоча місцеві називають його Казбеги .
Дуже важливо не поїхати повз, а піднятися до підніжжя гориКазбек.
Тут розташована церква Святої Трійці (цмінда Самеба).
Дорога досить крута.<
Але для повнопривідного авто не складе труднощів.
Повірте, сюди не можливо не піднятися.
Нагорі — просто рай для фотографів.
Тут кожен знайде свій ракурс.

Кордон з Грузією ми перетнули рано вранці.
Тому біля підніжжя Казбека у нас була ранкова кава.
> Просто захоплююче видовище.
Промені сонця спочатку висвітлюють снігову шапку гори.
А потім повільно, повільно починаю заливати світлом долину.
Але… треба поспішати.
Казбек дуже підступний.
Малюнок може помінятися буквально за лічені хвилини.
Вітер наганяє хмари і все…
Сонця немає! Вершина в хмарах!

Гори!
Гори — це вічність!
Ніщо не може порівнятися з горами!
/>
Тут час зупиняється.
Тільки каміння, мох та снігова шапка Казбека.
Хочеться стрибати і радіти.
Хочеться десь залишити відмітку що ти тут був!

У підніжжя Казбека можна сидіти годинами.
Але… попереду дорога. Селище.
Не поспішайте міняти гроші на площі у менял.
У центрі Казбеги найнижчий і грабіжницький курс.
На центральній площі 1$ = 2, 2 ларі.
Якщо ж пройти 200 метрів вліво — є банк.
Там уже змінюють за курсом 1$ = 2, 35 ларі.
А якщо потерпіти до Тбілі, то можна буде поміняти 1 $ = 2, 41 ларі.Подорож у горах пов'язана ще з одним ризиком. Можна нічого непобачити .
Вітер наздогнав хмари і… все!
Військово-грузинська дорога у хмарах!

Вздовж дороги багато пам'яток.
Водоспади, сторожові вежі, храми…
Найвища точка дороги Хрестовий перевал 2395 метрів.
Це не найвищий і найскладніший перевал.
Але він завжди запам'ятовується.
Просто він перший!
Місце дуже попсове.
Сюди завжди везуть усіх туристів.
Сама арка не представляє абсолютно ніякої художньої цінності.
Але з цього місця де вона стоїть відкриваються просто приголомшливівиди.
Можна не фотографувати залишки радянського сюрреалізму.
Для цього треба зробити 100 кроків вліво та вправо відарки.<
Є ще одне місце, де обов'язково треба зупинитися.
Це одна з найвідоміших фортець Грузії.
Фортеця Ананурі.
Чому найвідоміша?
Вона просто стоїть прямо на військово-грузинській дорозі.
Проїхати повз не вийде.
Дуже добре збереглася.
> На місці всі стіни та вежі.
Навіть деякі перекриття збереглися.
А головне — вхід безкоштовний.
Фортеця знаходиться на березі водосховища.
У теплу погоду можна навіть викупатися.

Військово-грузинська дорога веде прямо до міста Мцхета.
100% впевненість — відвідати обов'язково.
Пройтися пішки вузькими вуличками.
Поштовхатися у сувенірних лавках.
Спробувати безкоштовно місцеву чачу.
Але спочатку заїхати до храму Джварі .
Він розташований над містом.
Тільки від сюди відкривається такий вигляд.

На огляд визначних пам'яток військово-грузинської дороги пішовцілий день.
Подивилися, ходили пішки, доторкнулися, спробували, сфотографували.
Настав час розповісти про їжу.
У Грузії годують дуже смачно, багато і порівняно не дорого.
Найголовніше, не треба вибирати фішинебельні ресторани.
Там буде дорого і не смачно.
Ми дійшли висновку, що треба їсти кілька разів на день іпотроху.
На околиці Тбілісі треба спробувати Хінкалі.
Найсмачніші хінкалі ми їли в селищі Натахтарі.

Зліва від дороги є невеликий ресторан.
Нехай у мене кидають тапками…
Абсолютно впевнений! Найсмачніші хінкалі тут!
Ще не можливо не спробувати хачапурі.
Ми їх замовляли скрізь.
І скрізь вони були різні.

А ще рекомендую спробувати чкмерулі.
Це курча в часниковому молочному соусі.
Дуже смачно.
Страдо просто величезне.
І одній людині буде не під силу.

А ось що не треба робити…
Це не треба відразу шукати шашлик.
У нас склалася думка…ммм …
ну… не треба.
Тут стільки всього смачного.
Особливе задоволення викликає лимонад.
Нам найбільше сподобався там де зображено людину в циліндрі.

Грузію можна з упевненістю назвати лимонадним раєм.
Дуже багато різних виробників.
І дуже багато різних сортів лимонаду.
Груша, лимон, виноград, тархун…

Зупинюся на смачній ноті.
>

Продовження слідує...