Року два тому довелося мені відвідати загадкові руїни в доситьбезлюдному місці горбистого берега р. Тясмин. Тоді ж про це япомістив у бортовому журналі замітку з фотографіями під назвою "провплив руїн на психіку мандрівника"
За минулий час уточнити інформацію про об'єкт не вдалося. Уривковівідомості в інтернеті говорили про зруйнований храм. Це могло бутисхоже на правду, бо землі колись були монастирські. Деякі деталіколишньої споруди говорили про якусь її технологічність, чищо...
А розгадка прийшла несподівано.Наприкінці жовтня вирішили ми здружиною використати один з останніх погожих днів для прощання зкрасою осені, що вже минає. Звозити її на Тясмин до руїн, ну, апотім - знімати мальовничі пейзажі навколишніх пагорбів.Наш вірнийдруг JIMNY_Чорна_Куриця не заперечував і менш ніж за годину ми булина місці. На Чорній_Куриці далі вглиб природи. І тут помічаємо –нас переслідує біла "нива"! Все ближче та ближче. Набридло, зупиняємося - зупинилася і вона. Виходить із машини великий такийколоритний дядько у камуфляжі з двома мисливськими собаками.Виявилося — єгер місцевого мисливського господарства, пильнує.Заспокоїли його, що займаємось лише фотополюванням, розговорилися.І ось він розповів нам, що наші руїни ніякого не храму, а печістарого цегельного заводу… Ну, звичайно! Тут я згадав, що бачив удитинстві ці склепінні споруди. "цегельні" як у нас їх називали (від "кирпич" - цегла). І підземні ходи — це щось на зразокпіддувала…
Втім, одна загадка змінилася іншою:— якщо зруйнований храм зарадянської влади не рідкість, то чому така доля спіткала цегельнийзавод, потрібний за будь-якої влади?
/>
Далі ми вже без пригод продовжили свою подорож і фотографувалинавколишню красу. У тому числі літаючий пух загадкових, як длямене, рослин. Вони в тих місцях досить поширені по лугах такосогорах. Місцеві називають їх молочаєм і вважають добриммедоносом. Я тут додав фото їхніх квітів, зроблене влітку. Я їхпоки що не визначив, хоча до молочаків вони, схоже, не відносяться.>
Коментарі1
заздрю