Дорога через осінь.

Для кожної людини будь-яка можливість отримати додатковийступінь свободи, побачити життя ширше, глибше та яскравіше —чудова! Мені ось дарує таку можливість мій другJIMNY_Чорна_Куриця.
Не далі, ніж минулої неділі, поверталися ми з ним зі стольногограду Києва.Справи у нас там були.У мене - тиждень осінніх канікулз онукою, у JIMNY - чергове ТО., які так і манять зупинитися, відпочити від турбот... Та часу немає на прогулянки - осінній денькоротень, ось-ось стемніє. Передач і починаю дертися на гору. А там- красуня неймовірна. Абсолютно золота осінь. Зупиняюся нагорі, відкриваю вікна і хвилин 10 вбираю в себе навколишній світ. (часу нафотозйомки не було, тому показую знімки минулого року.)
<
Потім виїжджаю на дорогу пагорбів, що йде по гребеню (була колисьалеєю для кінних прогулянок у графа Воронцова…) і кілометра черезтри скочуюсь на обігнулу пагорби трасу.
Хвилин через 20 в'їжджаючи в місто важко що нещодавно побував уіншому світі…