Про безпеку. Ремені

Доброго дня всім і всіх з наступаючими святами.
Поговорити сьогодні я хочу про безпеку за кермом. Знаю, ця темазавзято ігнорується нашими людьми. І коли я пишу коментарі на темупро безпеку, люди, як правило, не відповідають на мої слова абопишуть у відповідь щось грубе і неприємне. Знайома дівчинапотрапила в ДТП.Ззаду в тягучці її наздогнав інший автомобіль.Ударбув несильний, бампер тріснув, ну і діл.Зате дівчина потрапила долікарні з черепно-мозковою травмою від удару головою обкермо.Підлікувавшись, вона всім розповідала, який ззаду їхаввиродок, і всі їй дружно підтакували... І тільки я поставив цілкомлогічне, на мій погляд, питання:«А чому ти не була пристебнута? » Зтого часу ми з цією дівчиною більше не спілкувалися. Якщо Видочитали до цієї пропозиції і вже сформували у своїй голові гнівнийкомент про те, що я мудак – можете ігнорувати цей запис, букав будебагато, але нічого я ними Вам не донесу.А читати неприємні слова насвою адресу мені, чесно кажучи, не приносить особливої​​радості.
Сам я по молодості так само, як і всі, не пристібався, їздив нашалених швидкостях, перебудовувався шахівницею з ряду в ряд... Мійособистий рекорд – все місто Кіровоград від краю до краю проїхав завісім хвилин, а місто це населяють майже 300 тисяч осіб. Багато, але тоді мені було 18 років.Так чому ж зараз я став такимстарпером?
Згадується... Їхав я по трасі. Попереду, перекидаючись з колеса наколесо, пасе ПАЗик, який везе людей з курями з одного села в інше, я, недовго думаючи, виїжджаю на зустрічку, і краєм ока помічаю, щоПАЗик починає повертати вліво. А ліворуч – в'їзд у село, яке я натакій швидкості навіть не бачив. Моя думка – зараз буде удар. Апопереду – крутий урвищ та ставок. За мить проноситься картинка, якмою сплюснуту машину дістають зі ставка. І я приймаю на той моментєдине правильне рішення - б'ю по гальмах і через секунду смикаюкермо вліво. На величезній швидкості, з вереском гуми, машинавходить у поворот. Важко сказати, якою була швидкість у моментцього маневру – я на спідометр не дивився. До нього я їхав 160–180.Відгальмуватись міг максимум до 120. Ось приблизно так і увійшов.Потрібно віддати належне автомобілю – на ланосі такий трюк язробити не зміг би. Тоді в моїх руках була порядна іномарка, якаувійшла в 90 градусний поворот і навіть не думала колихнутися.
Я зупинився на узбіччі, ввімкнув аварійку. Мені на мить здалося, щона пасажирському сидінні сиділа смерть. Я глянув у дзеркало – ПАЗикстояв упоперек дороги. Стояв він ще досить довго. Тоді меніздалося, що ця мить затяглася на цілу вічність.Мабуть, голова водійавтобуса встигла посивіти. Потім він мовчки ввімкнув першу передачуі рушив з місця. Він встиг сховатися за горизонтом, а я все сидівза кермом своєї машини, яка моргала аварійкою. Звичайно, тоді меніпощастило. Більшість людей у ​​такій ситуації не мала б такогошансу. Для цього достатньо включити в інтернеті добірку відео зреєстраторів і подивитися, що буває з людьми при обгонах наперехрестях. Усі сучасні машини пищать, якщо хтось із пасажирів непристебнутий. Ніссан харчує тільки на передніх пасажирів, зате дужегидко. Спочатку батько, як будь-яка радянська людина, пропустивремені за сидухою і заклацнув їх. Потім, коли робив ТО у офіціалів, попросив їх вимкнути пікалку. Вони дуже обурилися:«Навіщо? Вонопищить заради Вашої безпеки. Замість відключення краще почнітьпристібатися».
Так він і вчинив. Почав через раз пристібатися, а разом із ним і я, бо суперечити батькам у наш час не було прийнято. Їздив я на різнихмашинах. Всі родичі мали авто, і всіма я міг вільно користуватися.Звикнувши до ніссану, мені довелося сісти за кермо старішої машини, яка не мала пищалки. Я, за звичкою, заклацнув ремінь, увімкнувзапалювання, і подумав:«Навіщо я пристебнувся? Вона ж не пищить». Явідстебнувся, і, тримаючи ремінь у руці, подумав:чи це не піктупості? , І пристебнувся назад. З того часу я більше ніколи неїздив не пристебнутий. Навіть коли мені треба лише переставитиавтомобіль на парковці я, перш за все, пристібаюся. Мені дуженекомфортно, якщо я не пристебнутий. Хто їздив на дорогих сучаснихавто, знає про функцію, яка з початком руху не лише закриває замки, а й дотягує ремінь. Мені це дуже симпатизує - почуваєшся набагатокомфортніше за кермом або на пасажирському сидінні.
І якщо передніх пристебнутих зрідка зустріти можна, то задніпасажири в нашій країні взагалі не пристібаються. Ну і я, купившиланос, насамперед сховав задні ремені безпеки в багажник. Повернувя їх через деякий час, коли в гості до мене прилетіли знайомі зКанади. Ну і я, як привітний слов'янин, вирішив зробити їм екскурснашою чудовою батьківщиною. Усадив їх на заднє сидіння ланоса, девони з подивом помітили: "у Вас що, машини без ременів? ". Я, якросійська людина, відповів:ззаду можете не пристібатися. На що вонивитріщили очі, довго думали, потім сказали:а можна ремені дістати? Я дістав, вони пристебнулися. Як виявилося, із заводу центральнийремінь взагалі не замикається, а лівий треба замикати в колодкуцентрального. Напевно, я перший, хто помітив, що в ЗАЗ ланос задніремені зроблені чисто заради формальності.«Чому у вас усі такпоспішають? Напевно, у ваших людей дуже багато справ, оскільки вониготові ризикувати життям». Моя відповідь поставила їх у ступор:«ні, вони зараз по зустрічці об'їдуть пробку, потім по узбіччю будутьбити підвіску і вимажуть свою машину в гівно, потім з правого рядуповернутий ліворуч, перетнувши подвійну суцільну, а потім цілийдень сидітимуть в контакті, читаючи зібране в одному місціінтернетове сміття».
Звичайно ж, канадці мене не зрозуміли. Вони вирішили, що "this is ajoke". Але як би вони не думали, я не жартував. Одне я знаю точно –сідаючи у мій автомобіль, вони довірили своє життя зовсім чужій, незнайомій людині. І це було їхнє повне право убезпечити її всімаможливими способами.
З тих пір я більше задні ремені не ховав і, більше того, всімпасажирам, що сідали ззаду, казав:«якщо хочете вижити під час ДТП —пристебніться». Молодь ці слова краще розуміє, багато хто в моїхавтомобілях ззаду пристібається. Старше покоління, на жаль, непереконати. Ще я обов'язково пристібаюся в таксі та в маршрутках, обладнаних ременями. На жаль, останні зустрічаються так само рідко, як 18-річні діви та динозаври. Пам'ятається, їхав я якось зізнайомими. У їхній машині із систем безпеки лише іконка на торпеді.Сів я ззаду і насамперед пристебнув ремінь. Поруч сіла знайомадівчина і довго дивилася на мене. Я сказав у своїй манері: "якщосьогодні щось трапиться, я хочу жити". Вона відчула цю фразу і тежпристебнулася. І так трапилося, чи то доля, чи зла доля – у цейдень у нас влетів порш каєн, що рухається по зустрічці. За кермомопинився молодий мажористий хлопець, який, дякувати Богові, визнавсвою провину і проблем з ним не було. Але найголовніше, що ми всібули прив'язані до крісла замість того, щоб летіти крізь склоназустріч світлу.
На жаль, у нашій країні не лише дорослі не пристібаються, а й частодіти їздять без дитячого крісла. Звичайно, дитина не сидить намісці і ганяє по всій машині. Часто йому нудно позаду одного, і віннамагається поміж крісел пробратися вперед, ближче до дорослих. Азараз я опишу ситуацію, і хто бував у схожій – підніміть рукувгору. Отже:дитина стоїть між передніми сидіннями на підлокітнику, Ви їдете в лівому ряду і раптом весь потік починає різкогальмувати. Ви теж без задньої думки б'єте по гальмах, а дитина, яка в цей момент хотіла сказати щось на кшталт:«тато, я люблю тебе»втрачає рівновагу і з усієї сили б'ється зубами об важільперемикання передач.
Ні, народе, я не хочу нікого залякати. Я лише хочу сказати, що щироне розумію людей, готових ставити своє життя на кон, стверджуючи, що ремінь їм заважає з усіх боків. Я не розумію людей, які купуютьмашину без подушок безпеки, натомість на литих дисках величезногорозміру. Я не розумію людей, які витягують запобіжники ABS татрекш-контролю, запевняючи, що машина без них краще їде. Може, ятупий? Хоча якщо Ви справді зараз про це подумали – не треба писатице у коментах, мені буде неприємно. Просто пообіцяйте хоча бхвилину подумати над моїми словами. - Іконка на торпеді | Педальгальма ->