Бойове хрещення

Найзвичайнішим сонним ранком прикотив я на роботу і почав шукатимісце Нормального не знайшлося, так що довелося тулитися кудипопало.Чи то через поспіх, чи то через неуважність зачепивбампером, що стоїть поруч, а в жодному разі себе не виправдовую, винен, визнаю. Дуже низько і нечесно, я б собі не пробачив цього...Тим більше на його місці могла опинитися і моя машина.Написавзаписку з номером телефону, причепив під двірник і пішов.Спробувавпопрацювати, але думки про те, що трапилося, не давали мені спокоюі я пішов шукати господаря по всій офісній будівлі сам.:)
Довго ходити не довелося, поверхом вище була компанія, в якій, яквиявилося, він і працював.Описав двома словами ситуацію, сказав щоготовий оплатити ремонт і ми разом вийшли на вулицю подивитися щота як… Підійшли до машини, хлопець протер рукою зачеплене місце, вм'ятини не виявилося… Потім усміхнувся, махнув рукою і сказав, щонічого страшного, мовляв, заполірую і все буде нормально. Тодіздавалося, що морально я був готовий до будь-якої розв'язки, аленіяк не до цієї. Кажу, "у сенсі нічого не потрібно? ! Давай оплачухоча б полірування! ". Він у жодну, мовляв, ти не поїхав, знайшовмене, цього достатньо. Я у ступорі. Як так? ! А він усе йде тапосміхається. По дорозі назад я ще кілька разів запропонувавсплатити за ремонт, але він стояв на своєму. На цій ноті, потиснувши один одному руки, ми розпрощалися. Скажу чесно, післярозмови мені стало набагато легше. Не було вже так прикро і за своюподряпину на бампері. І за себе самого, за те, що потрапив до цієїситуації. На душі залишився легкий осад чогось приємного, людського. І я вирішив нічого не робити зі своїм авто і залишитималеньку подряпину, як знак, що людські стосунки понад усе, і щочесність та порядність завжди мають стояти на першому плані. Тимбільше, як кажуть, шрами прикрашають чоловіків, а мою чиру —невелика подряпинка :) Будьте добрішими! :)