На той момент я вже проїхав за кермом понад 600 кілометрів, ідорога була більше схожа на «автопілот», бо виїжджали з Києва опершій годині ночі, а на годиннику вже було 10 ранку втома даваласявзнаки. Бабуся, за що їй дякую, порекомендувала поїхати наЧорноморську косу, гаразд, ще 10 кілометрів і все, більше я нікудине поїду поки не відпочину. Ну як ямками, дорогу об'їжджавузбіччям, доріг просто немає, бажання було тільки одне, піти спати.З житлом теж не все так гладко, обходив пішки всю косу в самомукінці коси все ж таки знайшов номер. Ціни там неприємно здивували, будка без нічого з душем та туалетом на вулиці це від 130 грн до200 грн з особи, тобто, за «номер» на добу це від 15 у.О., оскількиномер на трьох, за умови в яких не те що жити, а с.Ать не хочетьсясісти бо страшно. Але все ж таки номер знайшов, близько 22 у.О. Надобу, з кондером, телевізором та видом на море.
Сама дорога з Одеси до Морського не погана та досить гарнімісця.
>
На Чорноморській косі в принципі сподобалося, незрозуміло лише їхціноутворення на житло та продукти. До речі продукти дорожчі ніж устоличних магазинах, а фрукти дорожчі в два рази. Але їхати черезХерсон далеко, може вдруге.
Море відносно чисте, двічі зустрів ось такого морського мешканця завесь час.
<Пляжі порожні, людей практично немає. Чотири дні, позаду.Доводиться їхати, а тільки почав їсти відпочинок. Порадившись ізсімейством, вирішили не відразу їхати додому, а знайти пригоду насвою Ж. Цією пригодою став Актовський каньйон. Дорога проходилачерез Миколаїв, Нову Одесу та Вознесенськ.
Миколаїв чимось схожий на Одесу, звичайне південне місто.Чистенько, доріг немає, все як завжди.
На виїзді з Миколаєва пам'ятник МІГ-19
На в'їзді до Нової Одеси Стелла визволителям Миколаєва.
Далі Вознесенськ, село Актове та каньйон.
Звичайно фотографії не передають всієї краси цього місця, раптом увас буде можливість обов'язково відвідайте це місце, тут дужекрасиво.
Кілька фотографій каньйону. А тепер дорога додому. Але ж требаякось повечеряти, на природі, посмажити шашлики, організувати такусобі святкову вечерю. Окрім одного схудлого кафе/магазину в окрузінічого немає, вирішили може хоч дрова у них купимо, село все жтаки, а ось тут на нас чекав сюрприз… кафе виявилося не звичайнимкафе, а з величезним двориком, мангалами, альтанками, фонтанчиком зрибками. Називається "аист". По правді, не чекав такого, нам даливсе, що тільки можна було побажати і ще нагодували. Щоправда цінитрохи здивували, за порцію картоплі пюре попросили аж 10 гривень. Унас продукти дорожчі, ніж тут готова їжа. Загалом, повечерялишикарно, відпочили і в дорогу, додому, назад до метушні, проблем, турбот, до того, від чого так хотілося втекти. Зоряне небо тутразюче гарне. Давно я такого не бачив, фото зроблене на Canon D120018-55 ISO 6400 експозиція 30 секунд. Жаль не було під рукамителескопа, теж одне з моїх захоплень.
На фото шматочок Чумацького шляху, Касіопея та галактика Андромеди.шлях. До будинку 411 кілометрів не найкращої дороги.
Всім добра. І більше відпочивайте, і подорожуйте.
"теж одне з моїх захоплень.
На фото шматочок Чумацького шляху, Кассіопея та галактикаАндромеди.
А тепер у дорогу. До будинку 411 кілометрів не найкращоїдороги.
Всім добра. І більше відпочивайте, і подорожуйте.
"теж одне з моїх захоплень.
На фото шматочок Чумацького шляху, Кассіопея та галактикаАндромеди.
А тепер у дорогу. До будинку 411 кілометрів не найкращоїдороги.
Всім добра. І більше відпочивайте, і подорожуйте.
Коментарі
Поки немає коментарів — будьте першим.