Друкували пост...

Загадкова штука життя ... Ніколи не знаєш, коли буде новий повороту житті ... Або коли знову зламається автомобіль. Все було просточудово, вранці поїхав по роботі в Білу Церкву, але вже на виїзді зКиєва пролунав перший тривожний дзвіночок — не міг переключити зчетвертої на п'яту, а тому, що робив це, попутно лаючи черговогопідрізуна, вирішив, що просто лютуючи, неправильно рухав важелем, адалі все пішло за планом. Одного місця на інше…і вже ввечері, незадовго до від'їзду з БЦ і трапилося Це тричі проклята КППзаклинила на 4 передачі! Точніше, залишилася тільки четверта танейтраль. Цієї передачі і дотяг до паркування.Складно щось зробитибуло, тому що суботи вечір, всі друзі та знайомі вже не хотіли/немогли приїхати.А рішення однозначне — треба буксирувати додому, атам уже щось вирішувати. Не хотів, але довелося залишити своговірного коня одного і поїхати на маршрутці додому, до речі, цеперший раз за 110 000 км, (півтора року) я кинув машину і поїхав.Не по собі було, не міг заснути, шукав на просторах інтернету, щоможе бути. Зрозумілої відповіді не знайшлося. Наступного дняпоїхали евакуювати Таврончика додому. Це був тиждень. Синоптикиобіцяли снігопад, але виходу не було — треба тягнути. Десь очетвертій годині вечора ми виїхали. В принципі, все нормально -двигун працює, грубка дме, двірник махає, фари світять. Але цей бл# дський снігопад! А, точно, забув уточнити — машина, яка менебуксирувала, їхала на ЛІТНІЙ ГУМІ! Не уточнюватиму чому так, але факт фактом. Можу тільки сказати, що це екстремальна поїздка вмоєму житті. Їхали довгих, болісних 4 години! Навколо нас купааварій, нас кидає, на підйомах буксує мій тягач, я змушений був, спалюючи зчеплення, допомагати на четвертій передачі йомуруйнувати. Не знаю, який ангел-охоронець нам допомагав, але дякуюйому за те, що ми таки доїхали. Після цієї поїздки я години до 3ранку не міг заснути…
Це на заправці під Києвом, зупинка для кавипиття. Вже тиждень якнема у майстрів часу, щоб розібрати коробку. Чекаємо завтра, щосьвирішуватимемо...