Завдання:проїхати світлом від Сваляви до Ворохти (це 230 км, черезХуст) -Тячів-Рахов і т.Д.), помилуватися прикордонною з Румунієютериторією, відзначитися в географічному центрі Європи (були, алевночі:https://megadriver.org/p396457-vidpustkazakarpattia-7-xust-raxiv-bukovel-cernivci), гальмувати біля водоспаду Труфанець, заїхати на водоспад Гук (або Женецький Гук) і знайти житло Відразу кажу:завдання буловиконано на відмінно :) Розповідаючи про маршрут, не можу незупинитися на одному населеному пункті по дорозі - з Нижня Апша (т.Зв. Діброва; близько 7 тисяч жителів, така собі закарпатськаРублівка) – будиночки в якому не те що дивують, а просто… загалом, часом цензурних слів не знаходилося. Головне питання, яке так ізалишилося без відповіді:нах… у сенсі – навіщо? Навіщо такіхороміни-величини? Навіщо стільки поверхів, вікон ... Навіщо цівежі, навіщо паркани та ворота з нержавіючої сталі? Несмак, надлишок, збочення, слово честі ... Так а скільки це коштує грошей! Але от подивитися з боку - прикольно! Показую кілька прикладів…
Ось цей замок — найяскравіший :)
така величезна кількість — і скромний Caddy у дворі :)
Забор — нержавіюча сталь!
скромні, невигадливі будиночки<
Прямо на трасі, у с. Ділове, знаходиться географічний центрЄвропи:начебто просто стовпчик, а цікаво і приємно знати, що ти тутпобував :)
Географічний центр Європи :)
Символічний знак
<
Так само вздовж траси, коли будете їхати, не проскочіть водоспадТруфанець (с. Ясіня Рахівського р-ну) – найвищий природний водоспадЗакарпаття — 36 м. Знаходиться на струмку Труфанець – правомупритоці річки. Чорна Тиса, на південно-східних схилах Свидовецькогохребта; гідрологічний пам'ятник природи.
Водоспад Труфанець
Труфанець
Встигли ми заїхати і на водоспад Гук, с. Микуличин, ур. Женець (тітка у будці збирає за в'їзд 20 гривень з машини):тут булоснігово, гарно, справжня зима! Водоспад знаходиться на р. Женець нависоті 900 м. Утворився в післявоєнні роки внаслідок повені. Водападає з висоти близько 15 м.
Водоспад Гук
Гук. Вигляд зверху
Далі зайнялися пошуком житла. Оскільки цей район – центргірськолижного курорту (поряд – Буковель), ціни на житло тапродукти в магазинах не радують… Ні, не кажу, що дорого – це простоми мало заробляємо :)
Загалом, ночувати зупинилися в мотелі «Могул» (основною вулицеюВорохти) – номер (але без зручностей) всього за 150 грн/добу (а восновному ціни – від 350 грн). Переночувати ніч-дві можна, але я, мабуть, не став би рекомендувати тут зупинятися:брудновато.Ворохта:асфальту на дорогах там немає На наступний ранок вирушаємодо підніжжя гори Говерла (найвища точка України – 2061 м):вженаскільки пустять, куди зможемо, туди і доїдемо/дойдемо (бо снігу –навалом, лавинонебезпечний період тощо). Попередньо, ще в Києві, отримали консультації Андрія Allure-XXX, знавця цих місць (раджу зазирнути в ці замітки: https://megadriver.org/logbooks, https://megadriver.org ), тож були готові до походу.
Вже на КПП нас не хотіли пускати:слизько, не виїдете, дорогажахлива тощо. Переконали… Плачу за в'їзд, розписуюсь у журналі, отримую карту-легенду з маршрутами, включаю 4WD-Lock, натискаюкнопку ASC-off – і вперед. Дорога до бази «Заросляк» справдіопинилася в суцільному льоду ... Особливо останні кілька кілометрівз підйомами. Але нічого – Аут впорався «на ура», гріб знехтуванийусіма чотирма бриджстоунами. Далі – пішки. Нам був доступний лишемаршрут до метеостанції (висота типу близько 1400м, якщо непомиляюся) – решта у снігах глибиною до півтора метра, хуртовина, лавини тощо.
Ось вони, справжні гори… Звичайно, це не Ельбрус і Гімалаї (знаю, зДрайва там були деякі, викладали звіти), а й явно не рівнина.Зовсім інша погода, інша природа, інші відчуття… А які краєвидикраса! Не знаю, чому я так люблю гори… Більше, ніж моря чи, скажімо, печери. От хіба що пустелю ще ніколи в житті не бачив -може вона сильніше за гір сподобається :)
Заїжджаємо в заповідник. Шлях до Говерлі
Дорога до бази Заросляк справді була моторошно крижана іпідступна
Піднімаємося…
Майже на вершині :)))
Обожнюю гори :)
По лінійках видно — часом глибина снігу до 1 Такої краси ми, мабуть, ще не бачили. Жаль тільки, що сама Говерла була втумані/снігу/хмарах. І на озеро «Шалено» не потрапили – йти 7 км, атам сніг за півтора метри завглибшки і ніяких стежок… Що ж, відкладемо цей маршрут до літа… Легкий привал на схилі – іспускаємося назад.<
Після щирих і таких справжніх гір поїхали на прогулянку до штучногоБуковеля – так, красиво, так, дорого, так, лижний рай. Але – не те, не для нас, «не гріє», тож залишимо це за рамками нашої розповіді (там і так все зрозуміло).
Отже, програма-мінімум у цьому районі виконана – завтра висуваємосьдалі .
Наш бойовий Аут :)
PS:на вищезгаданій базі «Заросляк» повеселіло два оголошення вхолі… Без коментарів… :)))
Чай - безкоштовний! Пийте скільки хочете! І тут же туалет платний -2 гривні :)))
Коментарі
Поки немає коментарів — будьте першим.